Що зі мною не так що я сама, що нікому не треба коли сама не така,завжди поряд?

Я не розумію що не так зі мною і чому я байдужа близьким людям,чи близькі вони. Подруга виходить заміж, всім сказала, мені попросила не казати саме мені, хоча я як раз та хто підтримував і щиро радів її новим стосункам, а за колишнього завжди була саме від мене підтримка, і вона писала про це. З другою дружили онлайн, довго спілкувались, дзвонили, коли у моєму місті почався хаос, новий наступ, дівчина зникла, пише лише по справі, на запитання що з нашим спілкуванням пише що все ок, все чудово, а мені важко що я не розумію причину, чоловік у мене непоганий, добре ставиться до мене, але він шукає роботу лише щоб служити, що це значить для мене? Біль і розчарування - у мені важкі стосунки з рідними ,і я просто не зможу жити у своєму місті сама бо тут обстріли і якщо він піде,то вимушена буду з ними жити, знімати щось не потягну хоча працюю і про це розповім далі. Чоловік провокує війною, каже що я не самостійна бо боюсь вибухів, а у нас відбоїв майже немає. Чоловік шукає лише службу,звичайну роботу ні, у такому випадку я тягну всю нашу родину, і маму яка тягне гроші і ображається якщо не даю, всі потреби родини, дитини, домашніх улюбленців, я дуже непогано заробляю ,але я витрачаю через це великими сумами, не можу ж я продукти не купити, а інколи якщо чесно я хочу десь і посидіти хоча б каву за 60 грн випити смачну, бо працюю рік без вихідних, роботу люблю, але я бережлива, хочу мати можливість відкладати ,мені так спокійно, а я не можу. З мамою розмова призвела до того що ми не спілкуємося бо не допомогла грошима, хоча просто вже не можу, даю і даю,а вона працює , просто все витрачає на дорогі речі, вітер....з чоловіком говорили, він каже, по службі нічого немає, буду чекати, а я кожного дня знімаю нову тисячу з карти і мені плакати хочеться, я не маю жодної підтримки. Подруг, сестри чи брата, друзів я не маю, я говорю сама з собою, мені вже погано від цього, від війни,від військової служби на яку хоче чоловік, хоча я все розумію, але він як зрадник кине мене у 20 км від нуля і поїде? Він навіть не розуміє яке пекло я пройду якщо жити з мамою.Все то про чоловіка думає що помре, то про те що не працює, то про те що донька я погана, то про те що грошей не бачу своїх, то про дитину як нам жити,то про себе що мене не цінують, то подруги ці що пішли мовчки з життя, і розповісти немає кому. Вибачте що так багато тексту, мені дуже потрібна підтримка. Як мені показати чоловіку що треба щось робити, бо слова не чує рік.