Question

02-07-2024

Я не розумію що не так зі мною і чому я байдужа близьким людям,чи близькі вони. Подруга виходить заміж, всім сказала, мені попросила не казати саме мені, хоча я як раз та хто підтримував і щиро радів її новим стосункам, а за колишнього завжди була саме від мене підтримка, і вона писала про це. З другою дружили онлайн, довго спілкувались, дзвонили, коли у моєму місті почався хаос, новий наступ, дівчина зникла, пише лише по справі, на запитання що з нашим спілкуванням пише що все ок, все чудово, а мені важко що я не розумію причину, чоловік у мене непоганий, добре ставиться до мене, але він шукає роботу лише щоб служити, що це значить для мене? Біль і розчарування - у мені важкі стосунки з рідними ,і я просто не зможу жити у своєму місті сама бо тут обстріли і якщо він піде,то вимушена буду з ними жити, знімати щось не потягну хоча працюю і про це розповім далі. Чоловік провокує війною, каже що я не самостійна бо боюсь вибухів, а у нас відбоїв майже немає. Чоловік шукає лише службу,звичайну роботу ні, у такому випадку я тягну всю нашу родину, і маму яка тягне гроші і ображається якщо не даю, всі потреби родини, дитини, домашніх улюбленців, я дуже непогано заробляю ,але я витрачаю через це великими сумами, не можу ж я продукти не купити, а інколи якщо чесно я хочу десь і посидіти хоча б каву за 60 грн випити смачну, бо працюю рік без вихідних, роботу люблю, але я бережлива, хочу мати можливість відкладати ,мені так спокійно, а я не можу. З мамою розмова призвела до того що ми не спілкуємося бо не допомогла грошима, хоча просто вже не можу, даю і даю,а вона працює , просто все витрачає на дорогі речі, вітер....з чоловіком говорили, він каже, по службі нічого немає, буду чекати, а я кожного дня знімаю нову тисячу з карти і мені плакати хочеться, я не маю жодної підтримки. Подруг, сестри чи брата, друзів я не маю, я говорю сама з собою, мені вже погано від цього, від війни,від військової служби на яку хоче чоловік, хоча я все розумію, але він як зрадник кине мене у 20 км від нуля і поїде? Він навіть не розуміє яке пекло я пройду якщо жити з мамою.Все то про чоловіка думає що помре, то про те що не працює, то про те що донька я погана, то про те що грошей не бачу своїх, то про дитину як нам жити,то про себе що мене не цінують, то подруги ці що пішли мовчки з життя, і розповісти немає кому. Вибачте що так багато тексту, мені дуже потрібна підтримка. Як мені показати чоловіку що треба щось робити, бо слова не чує рік.

Питання від: Ananasik; Вік: 30

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

02-07-2024 02:11:03Доповнення від автора

Я не розумію чого дійсно вона не сказала мені за весілля, скажу чесно, мене як людину яка постійно була поряд, це зачепило, вони познайомилися місяць тому, тут розпис і все, всі знають, всі запрошені окрім мене, я не розумію що це за дружба така? Я спробувала поговорити, мені ігнор. А ще я думаю що я самотня в цілому, ще одна була знайома, запитала як справи, я сказала що добре, лише вибухи потужні, а вона каже ти чудова дівчина але поговори про щось інше, грузиш мене, хоча вона сама запитала, я не пишу сама таке перша, і я взагалі від вчора як закрилася у собі, читала нашу переписку минулу, нічого я їй не казала, привіт та пока, і по роботі, тобто вона навіть не знає скільки мені років, що дитина, що чоловік, ну спілкування не на тому рівні, і дійсно нічого не розповідала, а ще вона знецінила мене, сказала ну і що що ваше місто палає, хоча сама з України. Я думаю що як спілкування та будь-які дружні стосунки не для мене? У мене є видумана подруга, з нею ми з дитинства поряд, я інколи, здається, навіть відчуваю її, хоче не знаю чи нормально це у моєму дорослому віці, я її коли прошу поговорити зі мною, відчуваю сильний холод ,а потім бачу себе коло неї.

02-07-2024 02:14:09Доповнення від автора

Також мені важлива постать чоловіка у житті, щоб він не загинув, бо у дитинстві поховала батька, помер не своєю смертю, я відпустила біль за татом, просто не хочу втрачати ще одного чоловіка, хочу щоб дитина бачила що тато є, я дуже поважаю наших захисників та захисниць, але я не можу прийняти його вибір. Дякую за змогу виговорити проблему і буду рада навіть за смайл у коментарях,аби просто відчувати що я не сама, бо чесно скажу, на терапію зараз не має грошей через такі витрати, а підтримку шукати немає де

02-07-2024 12:00:19Доповнення від автора

Я нікому не потрібна, чоловіку навіть важко возити мене на пару годин до мами щоб я не сиділа під снарядами, житло не можу знайти. Я сама заправляю авто, я сама все роблю, а йому важко відвезти, їхати 10 хвилин. Він щаслива людина, бо байдужий, він аб'юзить мене,принижує за страхи, що соромно коли страшно, у мене немає підтримки, зараз стільки гадощів наговорив бо я сказала що він не вкладається у стосунки мінімально ( важко відвезти)

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Схожі онлайн консультації

28-06-2024 Давка семьи мужа на мою психику

27-06-2024 Сын больше любит бабушку и дедушку или у меня просто ревность?

26-06-2024 Як помиритись з чоловіком?

23-06-2024 Бабушка выливает негатив на детей.

23-06-2024 Проблеми спілкування з сестрою

21-06-2024 Що зі мною не так?Що це може бути?

15-06-2024 Що зі мною не так?

15-06-2024 Решить проблему

11-06-2024 Отношения

11-06-2024 Чи нормально бути чайлдфрі?

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 1 · 2024-07-02 15:18:01

Прекрасный период жизни. Говорю БЕЗ иронии.
Прекрасный тем, что наконец-то можно произвести ПЕРЕОЦЕНКУ отношений и людей в своем окружении, четко понять "ху из ху". Используйте это время с пользой для себя. Для, хоть и болезненных, но таких важных открытий.
И по поводу мужа, и по поводу подруги, не говоря уже о маме.
По-хорошему это запрос на психотерапию с психологом - чтобы разложить все по полочкам и самое ГЛАВНОЕ найти место в этом всем для СЕБЯ.
Кстати, где Ваше место в этом всем описанном Вами, как думаете?

Відредаговано автором 02-07-2024 15:22:26

score 2 · Answer 2 · 2024-07-02 15:46:57

Доброго дня!

цитата:

Я думаю що як спілкування та будь-які дружні стосунки не для мене?

Цікаво, а чим Ви не вийшли гідною для спілкування і дружніх стосунків? Можливо, надмірними очікуваннями і сподіваннями на порядність інших? А вони не завжди такі.
Можливо, схильністю недооцінювати себе, бо центр особистісної рівноваги змістився назовні?

цитата:

Я нікому не потрібна

Азбучна істина доводить, що спершу людина має бути потрібна СОБІ(!) Вже потім усім іншим.

цитата:

У мене є видумана подруга, з нею ми з дитинства поряд, я інколи, здається, навіть відчуваю її, хоче не знаю чи нормально це у моєму дорослому віці, я її коли прошу поговорити зі мною, відчуваю сильний холод ,а потім бачу себе коло неї.

Вигадана подруга як доступний в дитинстві спосіб втекти і захиститись від самотності. Тоді він згодився. Навряд чи згодиться тепер, бо сприяє подальшій втраті контакту з реальністю і вирішенню нагальних проблем по суті.

score 3 · Answer 3 · 2024-07-02 22:38:00

Вітаю!

Ваш текст насичений відчаєм та душевним болем. Співчуваю, бо ніби є люди навколо, але ніхто не розуміє і не реагує на вас як на особистість. Можливо, пора вже не подобатись іншим і не боятись своєї агресії. Ви зараз перебуваєте в жертві і знесиленні, але коли приєднаєте собі свою злість, то вам ціни в хорошому сенсі не буде. Ви зіштовхуєтесь з несправедливістю і абсолютно безпорадні, але чому?

Дівчина, яка не запросила вас і ігнорить - це не подруга, мама - це маленька дитина, яка потребує «цукерок», а чоловік - взагалі вас не чує, це ніби сусід, а не партнер. Я образно включаю асоціації і можу не сильно попадати в правду, але десь близько таки відображаю суть. Мені б хотілось щоб ви на це подивились зі сторони. І ви всі ці вампірські взаємодії утримуєте саме ви, з вашоі згоди чи мовчання, бо вам страшно залишитись одною. Але ви одна, бо кожен думає за себе, так як йому краще.

А як було б краще вам? Що заважає брати відповідальність за себе? Ваші потреби - ваші можливості і ваше щасливе життя.

Рекомендую вам психотрепію. Ваші моделі поведінки захищали вас від страху, але вже не слугують розвитку. Ми інших змінити не в силах, але можемо мінятись і розвиватись самі.

score 3 · Answer 4 · 2024-07-03 11:52:02

Сочувствую, что вы ни у кого не можете получить поддержку, которая так нужна, особенно в нынешнее нелегкое время. Но сейчас, когда вы в таком состоянии, возможно пришло время глянуть трезво на ситуацию и отношение к себе самой? Заметить, что вы тянете на себе то, что тянуть не должны и начать заботиться о себе?
Читая ваши слова, ощущение, что вы ребенок, который ждет любви, принятия, поддержки, старается это все заслужить, а в ответ тишина. Но читаю, что вам 30, вы хорошо зарабатываете. А значит вы взрослая и можете самой себе стать заботливым родителем и дать себе эту поддержку и опору. Скиньте с себя ненужные вам переживания о других, в том числе о муже, и начните думать о себе самой.
Хотите поддержки и помощи, а также изменений в жизни - начните психотерапию. На первых порах это будет ваша опора, помощь, человек, с кем можно разделить свою боль и другие чувства. Пусть час в неделю, но это будет место и время для вас. По мере психотерапии вы все больше и больше начнете замечать, что в вас самой появляются опоры, что вы многое можете.
А пока вы будете всех жалеть и ждать в ответ любви, увы, ничего не изменится. Никому жертвы не нужны - их не ценят. Более того, со временем они раздражают.
Позаботьтесь о себе в первую очередь. И начало психотерапии это и будет первым шагом в этом направлении.

Відредаговано автором 03-07-2024 11:53:36

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 5 · 2024-07-03 19:31:15

Доброго вечера!

"Я не розумію що не так зі мною і чому я байдужа близьким людям,чи близькі вони. "
Вот самый главный вопрос вы сами себе задали - а близкие ли они люди вам?
Или только такими казались вам? А вы верили в эту иллюзию долгое время...
Вы скорее удобная для них - чем то удобная - нужна им временно - когда у них проблемы вы им помогали - поддерживали... а когда у них все наладилось ( свадьба подруги ) про вас забыли...
Или когда у вас проблемы - война... вас сразу резко начали игнорить... чтоб что? Чтоб не нагружать себя - чтоб не погружаться в ваши проблемы - человек так сделал.
Теперь вопрос тут в том - почему вы притягиваете к себе таких людей - которые вами пользуются каждый в своих интересах.
Вот этот механизм лучше всего изучить с психологом.

"З мамою розмова призвела до того що ми не спілкуємося бо не допомогла грошима, хоча просто вже не можу, даю і даю,а вона працює , просто все витрачає на дорогі речі, вітер....з чоловіком говорили, він каже, по службі нічого немає, буду чекати, а я кожного дня знімаю нову тисячу з карти і мені плакати хочеться, я не маю жодної підтримки. "
Извините но скажу как вижу - они очень эгоистично себя ведут - по отношению к вам ( если все правда что вы написали)
Они ведут себя как удобно и выгодно им - а то что вам тяжело и вы устали они тоже, так же как и ваши подруги игнорят...
Вы слишком много терпите от людей - позволяете терпеть - не высказываете чего не хотите не говорит нет!
Или говорите нет - но когда уже нет сил терпеть... и когда люди уже обнаглели... привыкли что вы все терпите и терпите.
Вы не умеете защищать правильно свои границы - очерчивать свои личные приоритеты - ставить себя на первое место! Помогать сначала себе - а уже потом мужу и матери...
Спасаете их - а себя гробите ... вот что происходит.

Вам бы сесть и хорошо подумать - а что я вообще делаю со своей жизнью?
И ради кого вообще так стараюсь? И ценят ли меня вообще окружающие меня люди?
Или я им просто удобна и выгодна...
Только честно себе это сказать!

И да у вас нет поддержки ... это тоже горькая но правда...
Вы должны для самой себе стать этой поддержкой!
Только так! Раз ее не дают ваши близкие - то стоит задуматься... а такие же они близкие?
Или это тоже очередная ваша иллюзия...
Так бывает ... к сожалению что очень не везет с окружением...

Тогда - выход только один!
Становится тоже эгоистом ( в хорошим смысле )
Поставить себя на первое место - и думать только о себе и о дочке - так как вы за нее несете ответственность и все.
А всем остальным по справедливости - явно нарушен баланс у вас брать - давать...
Вы всю себя отдаете людям - а они или этого не ценили изначально... а просто принимали... и взамен отдавали, но не столько сколько вы им... либо очень мало давали вам.
Или перестали со временем ценить ваши старания и усилия и вас как личность!

Вопрос тут и причина глубже - а цените ли вы саму себя?
Скорее всего вас родители не ценили - потому вам тяжело сейчас саму себя научится ценить...
Но это возможно если сделаете капитальную переоценку ценностей и скинете иллюзии которые вас держат и мешают нормально жить!

Начните жить для себя! ВЫ ЭТОГО ДОСТОЙНЫ!
А дальше делайте только то, что для вас на пользу и что вам помогает и питает. Что вам приятно!
( и не смотрите на мнение других при этом)
Это прям надо как стратегию выработать! Разрешить себе - жить для себя!
Но опять же, лучше все это делать с психологом - так будет вам проще - плюс получите поддержку, которой вам так не хватает!
А еще, хочу пожелать вам сил и тепла!
Вы очень классная! Потому что проходите сложный путь... в одиночку...
А это не каждый может! Не каждому дано!
Удачи!

Що зі мною не так що я сама, що нікому не треба коли сама не така,завжди поряд?