Live:
Нора Маркман
Нора Маркман 13 minutes тому: «Вітаю! А як саме починаються побутові сварки у вас? Так, з вашого поста виникає, що ви бачите бюджет і рольові моделі по-різному. Проте у випадку якщо конфлікти лише побутові - ко»
Нора Маркман
Нора Маркман 1 hour тому: «Вітаю! Я можу погодитись з колегами, які писали вище - кілька місяців це може бути недостатньо для повного розуміння ситуації. Це той період де закоханість може поступово переходит»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 5 hours тому: «Вы завершили длительные отношения и по сути сразу прыгнули в следующие. Хотя в идеале важно прожить утрату и потом уже строить отношения. Какой в этом риск? Риск в том, что все вос»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: wasted Age: 19

Бесконечные слезы

Кто-то повышает на меня голос? Критикует? Сглатываю ком в горле и пытаюсь не опускать лицо, чтобы не дать сбежать предательской слезе. Это еще ладно, всегда так было, в конце концов в ходе обычной размеренной жизни голос на меня повышают не так уж и часто. Как никак учусь в мужском коллективе, где с меня пылинки сдувают.

Так вот, об учёбе. Сессия - это слёзный марафон. С началом второго курса в слёзный марафон превращаются и обычные учебные будни. Вроде дурой никогда не была, всё давалось легко, поэтому стараться особо не приходилось. Оставаться в родном городе после окончания школы не захотела: поступила на математика-программиста в столичный вуз. И вот тут начались проблемы.

Больше мне ничего не давалось с наскока. Сначала я, конечно, старалась. Потом из-за ощущения постоянного разочарования, что всё идет не так гладко, как бы мне этого хотелось, начались прогулы. Непонимание росло как снежный ком, я уже почти была готова к тому, что меня отчислят после летней сессии. Внезапно
сессия поддалась мне.

Но сейчас я прогуливаю еще больше, чем прежде. Мне искренне нравится моя специальность, несмотря на всю ее мозгодробительность. Я ловлю кайф от написания работающих программ, я ловлю кайф, когда до меня доходит принцип доказательства той или иной теоремы. Я люблю сложности, да.

Но я просто не могу ничего сделать с собой. На меня давят все не сделанные мной домашние работы, прогулянные семинары. Я не могу избавиться от чувства вины перед самой собой и включиться в работу. Прихожу на семинар, вижу кучу непонятных формул и... просто начинаю реветь взахлёб. Сижу все выходные в общежитии, надеясь наверстать упущенное и... ничегошеньки не делаю. Потому что страшно, что не получится. Страшно, что я действительно дура и не тяну уровень своего учебного заведения. Вечером воскресенья сижу и рыдаю, оттого что выходные прошли, а воз и ныне там. Злюсь на себя за бессмысленные слёзы, и рыдаю еще сильнее. За последний месяц у меня не было и трёх бесслёзных дней подряд.

И никакого просвета. Не спрашиваю, как остановить слёзы, ибо вряд ли это в компетенции психолога. Мне бы просто кусочек напутствия. Как мне остановить этот порочный круг? Как поверить в себя? Не впадать в ступор при виде новой задачи, а приниматься за её решение?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?