Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 7 hours тому: «Ваш вік (від 11 до 16 років) - підлітковий, коли Ви швидко змінюєтеся як зовні, так і внутрішньо. Це позначається на Вашій поведінці, характері та погляді на навколишній світ. І б»
Анна Ланина
Анна Ланина 13 hours тому: «Поздравляю Вас! Какой необычный шаг в своей жизни Вы сделали! Очень мужественно и понятно почему! Желаю Вам дальше прислушиваться к себе и относиться к своим отношениям как к при»
Анна Ланина
Анна Ланина 14 hours тому: «Привет Совсем ничего не хочеш, это проблема конечно. И состояние не понятное, разве что только еда и еда. Молодец что задал этот вопрос Скажи пожалуйста тебе хотелось бы об этом »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nikd8c Age: 25

Не переношу своїх дітей, не маю до них терпіння. Хочеться здохнути від того, що я їх так мучу(

Добрий вечір.
Навіть не знаю з чого почати. Я, як мачуха власним дітям( Коли вони не сплять, постійно мені заважають, мене дратує, що потрібно їх годувати, доглядати, бавитись, лікувати, гуляти, купати... взагалі ними займатись. Мені з ними нудно, для мене це все пуста трата часу, хоч і сказати конкретно чим би я хотіла займатись теж не можу. Нічого не хочу. Не хочу сім\"ї, дітей, обов\"язків.
Я, як звірина, кидаюсь на них, вони мене бояться. Старший, видно, що намагається догодити, але я вічно незадоволена, не хочу його хвалити, розвивати, хочу тільки щоб рот закрили і не напрягали. Зараз старший мав би в садок ходити, так він 2 дні в садочку потім тиждень хворий, ще й мала підчіпляє його болячки, і я також. А коли ще і я хвора, так ще більше вити хочеться...
Чоловік з ними ні в чому не допомагає, його ніколи дома немає, приходить, коли вони вже сплять. На вихідних може трохи допомогти, але не довго, і то в той час я мушу чи прибрати чи їсти приготувати. Бере няню на кілька годин в день, щоб вона хоч погуляла з ними, але не завжди. Залежить від настрою і моєї поведінки, так би мовити.
Одним словом, мене найбільше лякає моя жорстокість до дітей. Можу вдарити де попало, верещу, як недорізана свиня, так, що голос зриваю. Морально їх добиваю, штовхаю, пиляю...
Пам\"ятаю моя мама зі мною така завжди була, навіть зараз вічно задовбує, постійно я мушу перед нею відчитуватись, вічно мені приказує що я маю робити і біситься, коли я її не слухаю. І я бачу, що поводжусь, як вона зі мною і ненавиджу себе за це. Інколи уявляю, як я дітям ноги і руки ламаю, чи головою об стінку запускаю, а потім себе ріжу, к чортової матері. І це все в тисячі разів гірше відбувається в моїй голові, ніж я тут описую(( Просто хочу здохнути, щоб дітей не мучити, і не знаю де взяти сили, щоб покінчити з тим всім(( Коли мене не стане, всім буде тільки краще, навіть щасливі будуть... Але де взяти сили?
Чому я така зі своїми дітьми? Хіба вони заслужили таку жахливу маму?
Допоможіть мені! Підкажіть що робити?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.