Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Кожен забажає красиву троянду, гарну ніч, гарного друга. Важливо вміти л...»
Питання від: nikd8c Вік: 25

Не переношу своїх дітей, не маю до них терпіння. Хочеться здохнути від того, що я їх так мучу(

Добрий вечір.
Навіть не знаю з чого почати. Я, як мачуха власним дітям( Коли вони не сплять, постійно мені заважають, мене дратує, що потрібно їх годувати, доглядати, бавитись, лікувати, гуляти, купати... взагалі ними займатись. Мені з ними нудно, для мене це все пуста трата часу, хоч і сказати конкретно чим би я хотіла займатись теж не можу. Нічого не хочу. Не хочу сім\"ї, дітей, обов\"язків.
Я, як звірина, кидаюсь на них, вони мене бояться. Старший, видно, що намагається догодити, але я вічно незадоволена, не хочу його хвалити, розвивати, хочу тільки щоб рот закрили і не напрягали. Зараз старший мав би в садок ходити, так він 2 дні в садочку потім тиждень хворий, ще й мала підчіпляє його болячки, і я також. А коли ще і я хвора, так ще більше вити хочеться...
Чоловік з ними ні в чому не допомагає, його ніколи дома немає, приходить, коли вони вже сплять. На вихідних може трохи допомогти, але не довго, і то в той час я мушу чи прибрати чи їсти приготувати. Бере няню на кілька годин в день, щоб вона хоч погуляла з ними, але не завжди. Залежить від настрою і моєї поведінки, так би мовити.
Одним словом, мене найбільше лякає моя жорстокість до дітей. Можу вдарити де попало, верещу, як недорізана свиня, так, що голос зриваю. Морально їх добиваю, штовхаю, пиляю...
Пам\"ятаю моя мама зі мною така завжди була, навіть зараз вічно задовбує, постійно я мушу перед нею відчитуватись, вічно мені приказує що я маю робити і біситься, коли я її не слухаю. І я бачу, що поводжусь, як вона зі мною і ненавиджу себе за це. Інколи уявляю, як я дітям ноги і руки ламаю, чи головою об стінку запускаю, а потім себе ріжу, к чортової матері. І це все в тисячі разів гірше відбувається в моїй голові, ніж я тут описую(( Просто хочу здохнути, щоб дітей не мучити, і не знаю де взяти сили, щоб покінчити з тим всім(( Коли мене не стане, всім буде тільки краще, навіть щасливі будуть... Але де взяти сили?
Чому я така зі своїми дітьми? Хіба вони заслужили таку жахливу маму?
Допоможіть мені! Підкажіть що робити?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Александра Кримкова — психолог
Александра Кримкова психолог
Добрий вечір. Дуже боляче читати вашого листа. Боляче за вас, за той стан, в якому ви знаходитесь, боляче за дітей. Але, впевнена, що можна розібратися в вашій ситуації. Розумієте, агресія, яку ви проявляєте - це енергія, яка не може знайти іншого виходу. Ви сказали, що бачите звязок між ставленням до вас вашої матері і тим, як виставитесь до власних дітей. Дуже складно зрозуміти,що було в вашій сім"ї.
Також, незрозуміло, які відносини у вас з вашим чоловіком.Як взагалі ваше життя? Чи є у вас час на відпочинок? Хто вам допомагає з дітьми? Скільки їм років? Така агресія була до нах завжди, чи ні?
Дуже важко розібратися зі всім цим тут.
Найліпший варіант - очна консультація. Все можна вирішити. Тримайтесь.
Доповнення від автора питання ·
Моя мама сама мене виховувала. Були складні часи, вона не мала де жити, на роботі не платили зарплату, та і нерви в неї в поганому стані, от і зривалась на мені. Психологічно добивала, читала моралі годинами, коли я була менша била мене. Пам"ятаю в років 5 я вже думала про те, щоб викинутись з балкону. Потім мала готову сумку із необхідними речима, щоб піти з дому. Я її в дитинстві дуже боялась але і бунтувала сильно, була неслухняна, робила все на зло... Виходило замкнене коло. І зараз це продовжується. Мене дратує все, що вона мені говорить і те, як вона це говорить, ми придираємось до кожного слова... Спілкуємось лише заради дітей, вона їх дуже любить. До них має терпіння, хоч і не дуже справляється в плані догляду, через це часто сваримось.

З чоловіком у мене складні стосунки. Якось хвилями... Був період, що я хотіла розлучитись, але якось настав момент і я почала старатись якось налагодити наші стосунки. Але щось не дуже виходить... Коли ми зустрічались він був ніжний зі мною, турботливий, я бачила в ньому надійного чоловіка батька. Але коли ми одружились, він дуже мене розчарував, я побачила який він егоїст. Для нього на першому місці тільки він і його потреби.

Старшому синові 4 роки. Зривалась на ньому від народження. В мене була важка вагітність, дуже мене виснажила, потім малий був неспокійний дуже, ще й в розвитку трішки відстає. До 3х років було дуже з ним важко, хоч він порівняно ще не є дуже прикра дитина. Після 3х стало простіше, але народилась дочка, якій зараз рік. З нею не так складно, як було з малим, на ні менше зриваюсь, бо вона менша, але коли і вона капризує, то не завжди стримуюсь(( Найбільше перепадає старшому синові. До нього чомусь найменше терпіння маю.

На рахунок допомоги і відпочинку, з одної сторони, то багато хто допомагає мені з дітьми, свекруха з ними на вихідних сидить, моя мама (правда частіше із старшим, мабуть відчуває, що йому найбільше перепадає від мене).
В будні часом няня приходить погуляти з малими. Але коли з дітьми хтось сидить, то дома море справ, на цілий день їх не забирають. Крім того, мама привила мені рису перфекціонізму, від якої я тепер мучусь і не можу позбутись. Дуже нервуюсь коли вдома неприбрано, брудно. речі лежать не на своїх місцях, а з дітьми це взагалі є нереально, через що я постійно до ночі розгрібаю завали, потім невисипаюсь, потім рано зла і роздратована, і просто забити на все і піти лягти, просто не можу(((
Відчуття, що я як загнаний кінь(
Ні психологічно ні фізично відпочити ніколи не можу. Ще й чоловіка кілька років просила поїхати десь відпочити, так хочеться нових вражень... Але вічно недостатньо грошей, хоч і заробляє він добре, просто не всіє ними ропоряджатись, і мене до фінансів не підпускає. А мені обідно, бо ж дома типу "сиджу і нічого не роблю". Коли намагалась з ним поговорити на рахунок того, що я зриваюсь на малому, він якось дивно реагував на це, замість того, щоб допомогти, в ньому появляласось презирство до мене(( І я перестала йому це говорити, але боюсь це може погано закінчитись(
Александра Кримкова — психолог
Александра Кримкова психолог
Ваше уявлення про сімейні відносини складалося с того, що бити дітей - це нормально. Так було, виходячи із ваших слів, в вашій батьківській сім"ї. Можливо, це був єдиний спосіб контакту. Якщо ви хочите навчитись іншому способу контактування із власними дітьми, то для цього необхідно зробити певний пласт психологічної роботи, як я вам написала раніше. Суха інформація і рекомендації в вашому випадку нічого не змінять, а я бачу, що ви дуже втомлена і дуже переживаєте за себе, за сімїю, за дітей. Тому, зверніться на очну консультацію. Треба проводити індивідуальну роботу.
Ольга Сергеевна Байбородова — психолог
Ольга Сергеевна Байбородова психолог
Здравствуйте! На мой взгляд, основным источником Ваших срывов, Вашей нетерпимости, апатии, злости является Ваша не любовь к себе. У Вашей матери были такие жизненные обстоятельства, что у неё не получилось привить Вам любовь и уважение к себе самой. У Вас также не было примера гармоничных отношений женщины и мужчины, поэтому Вам сложно строить отношения с мужчинами: с мужем, сыном. Чувствуется, что Вы не ощущаете свою значимость как дочь, как любимая женщины, как мать.
То, тепло, то принятие, которое Вы не получили от матери, Вы теперь стремитесь получить от мужа. Но и здесь возникают сложности, у мужа, похоже, не хватает душевных сил компенсировать Вам недостачу любви.
Вы молодая девушка, у Вас много энергии, но эта энергия направлена на внешний протест, на негласный поиск виновных в Вашей неудовлетворённой потребности в любви, в тепле, в принятии.
Каков выход? Вам бы, конечно, важно получить тепло и подтверждение своей человеческой значимости от матери. Также в настоящем времени для Вас важно учиться быть более открытой в отношениях с мужем, чтобы и взамен получать необходимое Вам тепло и принятие. Если у Вас есть достаточное понимание корней Ваших проблем, достаточное чтобы у Вас была мотивация для собственного роста, то это тоже может быть вариантом выхода из положения.
Для опыта, как могут происходить изменения в отношениях с детьми, можете посмотреть передачу http://tv.ua/news/kokhana-mi-vbivaehmo-ditejj-5-smotret-onlajjn-vypusk-ot-27012015-video-68801/, Кохана, ми вбиваємо дітей. Удачи Вам!
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Увійти Реєстрація