Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 1 hour тому: «цитата: «І я головою розумію, що якщо я відстою свої бажання (наприклад в нас постійно суперечки за кондиціонер, бо йому вічно жарко а мені холодно), то буде по моєму, просто я не »
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 2 hours тому: «Вітаю ! Я б тут розділила дві абсолютно різні речі: його поведінку і Ваше переживання цієї поведінки. З того, що Ви описуєте, я не бачу в його діях ознак байдужості. Навпаки: в»
question author 3 hours тому: «Реакція на відповідь № 391658 для Наталия Горская Дякую за відповідь. Так, все сказане Вами відгукується.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Яна Age: 25

Чому можуть притуплятись емоції?

Я завжди була доволі тривожною людиною: переживала за дрібниці, гостро реагувала на конфлікти, важко переживала зміни, а особливо втрати, завжди допомагала і переживала іншим людям, особливо родичам, навіть якщо мене про це не просили. Але зовсім нещодавно помітила, що дуже різко змінилась, при цьому я чітко розумію момент, коли це трапилось. В липні тата збив автомобіль, від чого він отримав тяжкі травми. Я спочатку не усвідомила, що сталось, а потім не було часу на емоції: треба було вирішувати купу справ, про те, щоб демонструвати емоції не могло бути і мови. Усе було як уві сні, усі дії робились чітко, ніби на автоматі, ніби з нашою сім'єю це було сотні разів. Бачивши як тато бореться за життя, я з усіх сил душила у собі біль та сльози і скажену злість на людину, яка з ним це зробила. Усе це жахіття почалось якраз у перший день моєї відпустки. Коли через два тижні я повернулась до роботи, то думками продовжувала бути з татом, який протягом місяця пережив ще три операції. І саме у цей час я з подивом з'ясувала, що я почала по-іншому ставитись до проблем. З того часу я не відчуваю абсолютно ніяких емоцій в тих ситуаціях, які раніше були б для мене "кінцем світу". Колега по роботі тричі за цей час в ході конфлікту намагалась вивести мене на емоції, але у неї нічого не вийшло. Єдиний емоційний сплеск, за цей час стався на похороні мого дядька, який помер два місяці тому. Він був дуже схожим на тата і мені на мить прийшла в голову думка, що в липні я мало не втратила батька. Від цієї думки стало дуже погано, почала сильно паморочитись голова. Пройшов час, але я до сьогодні можу закрити очі і чітко згадати той день, посекундно.
Я почала прохолодно ставитись до своєї роботи, хоча раніше її обожнювала. Мені не цікаво дивитись фільми, практично зникла емпатія. Як вирішити цю проблему?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?