Як позбутися почуття спустошення?

Трохи більше року тому помер мій батько. З моменту як я дізналася про його хворобу, та ще деякий час після його смерті я приймала сильні заспокійливі, але все одно дуже часто плакала, та не могла це контролювати. Трохи пізніше я взяла себе в руки, припинила приймати заспокійливі, почала сама контролювати емоції. Але згодом я зрозуміла шо не відчуваю позитивних емоцій. Я більше не відчувала щирої радості, були лише роздратування, озлобленість або байдужість. Частіше за все - останнє. А ще я більше не могла плакати.
В день коли почалася війна в мене сталася панічна атака (вперше за рік, до цього були частіше), а потім я просто перестала мислити. Коли мені зателефонувала мама і сказала збирати речі, я не відчувала нічого, просто зібрала речі та поїхала з нею та малими братами до села, залишивши чоловіка і кота вдома (хоча саме чоловік і кіт є тими єдиними, з ким мені комфортно, та я не відчуваю роздратування).
Через кілька днів чоловік приїхав на 1 добу до мене, не дивлячись на те, що громадський транспорт не ходив, він знайшов спосіб бути поруч, але я, не дивлячись на те, що відчувала неймовірною любов до нього і бажання бути поруч з ним весь цей час, я не робила цього.
Через тиждень мама зібрала дітей та племінників і ми поїхали до Польщі. Я знову беземоційно зібрала речі, та нормально не попрощавшись з чоловіком, поїхала. Вже 2,5 місяця я відчуваю тільки роздратування та злість, не можу нічого робити, не хочу розмовляти ні з ким окрім чоловіка, хоча вдома залишилось багато рідних, за кого також переймаюсь, дуже хочу додому, але поїхати не можу, тому що боюсь. Відчуваю сором, через те, що поїхала, та не відчуваю спокою, не дивлячись на те, що я у безпеці.