Question by:
Вікторія
Age:
18
Мені здається я сама руйную своє життя
Вітаю
Мені здається, що помалу ч руйную своє життя, саму себе і постійно падаю у прірву відчаю.
Я постійно роблю те, чого не потрібно, я прекрасно розуміють, що так як чиню є шкідливим для мене самої, але не можу зупинитися.
Прогулюю навчання в училищі, навмисно порчу стосунки з батьками виводячи їх на агресію і конфлікт, часто хапаю себе на думці про алкоголь, але поки що тримаюся. Адже все ще пам'ятаю, як в молодшому віці постійно вживала алкоголь і які наслідки це принесло. Але розумію, що мені все важче стримуватися.
Я перестала спілкуватися з друзями, скучаю за нашими розмовами та прогулянками, але постійно відмовляюся й роблю так, щоб вони від мене віддалялися. Постійно лінуюся, мені навіть ліньки інколи встати в туалет чи піти попити.
Мене постійно переслідують думки про те, щоб завдати собі фізичного болю
Батьки все частіше говорять про те, що мені пора вже жити самостійно або хоча б піти на роботу, а я розумію, що як почну жити окремо, то більше не буде ніяких заборон і я або зіп'юсь або вб'ю себе ненароком, бо в голові просто промайне імпульсивна думка:а що буде, якщо я зараз вистрибну з вікна?
Питаю тут в надії на якусь пораду, бо можливості піти до психолога я на жаль не маю.
Мені здається, що помалу ч руйную своє життя, саму себе і постійно падаю у прірву відчаю.
Я постійно роблю те, чого не потрібно, я прекрасно розуміють, що так як чиню є шкідливим для мене самої, але не можу зупинитися.
Прогулюю навчання в училищі, навмисно порчу стосунки з батьками виводячи їх на агресію і конфлікт, часто хапаю себе на думці про алкоголь, але поки що тримаюся. Адже все ще пам'ятаю, як в молодшому віці постійно вживала алкоголь і які наслідки це принесло. Але розумію, що мені все важче стримуватися.
Я перестала спілкуватися з друзями, скучаю за нашими розмовами та прогулянками, але постійно відмовляюся й роблю так, щоб вони від мене віддалялися. Постійно лінуюся, мені навіть ліньки інколи встати в туалет чи піти попити.
Мене постійно переслідують думки про те, щоб завдати собі фізичного болю
Батьки все частіше говорять про те, що мені пора вже жити самостійно або хоча б піти на роботу, а я розумію, що як почну жити окремо, то більше не буде ніяких заборон і я або зіп'юсь або вб'ю себе ненароком, бо в голові просто промайне імпульсивна думка:а що буде, якщо я зараз вистрибну з вікна?
Питаю тут в надії на якусь пораду, бо можливості піти до психолога я на жаль не маю.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
