Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 hours тому: «Якщо у Вас виникли думки про завдання собі шкоди, щиро Вам співчуваю. Швидше за все, Ви знаходитесь в складній ситуації самотності та болю, де нема з ким поділитися своїми пережи»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 5 hours тому: «Добрий день. Ймовірно, це лише «верхівка айсбергу», що свідчить про сильну эмоційну напругу та високий рівень тривожності. Можливо, щось саме зараз трапилось у вашому житті і ви та»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 11 hours тому: «Вітаю! цитата: «як позбутись звички впиватись ногтем в шкіру під час емоційної розмови чи критики а після кусати себе щоб заспокоїтись» Схема допомоги собі в таких випадках прибл»
You are reading a translation of this question from the original language: Russian
Question by: cuterat Age: 13

Как пережить потерю питомца?

Вчера вечером умер моя любимая крыса Микки.

Я знаю, что домашние крысы живут недолго, обычно около двух лет. Микки как раз исполнилось два года (03.05. Если бы он дожил ещё день, то ему бы было 2 года и 1 месяц). Но от этого не становится легче.

Самое тяжелое для меня то, что все произошло очень быстро. Пока я сидела в своей комнате и рисовала, Микки стало плохо. Я ничего не знала об этом. Родители пытались ему помочь и не хотели меня пугать, поэтому сообщили мне только тогда, когда стало уже слишком поздно. Мы сразу поехали в ветклинику, но спасти его не удалось — Микки умер ещё дома.

Сейчас меня не отпускает мысль, что в последние минуты его жизни меня не было рядом. Я понимаю, что не могла знать, что происходит, но от этого боль не становится меньше.

Также вспоминаются моменты, где я его как-то могла обидеть, разозлится, забыть убрать в клетке… От этого мне становиться ещё хуже.

Мне грустно возвращаться домой и понимать, что меня больше никто не встретит. Никто не будет ждать у клетки вкусняшку, никто не будет подставлять голову под поглаживания. Каждая привычная мелочь теперь напоминает о том, что Микки больше нет.

Я никогда раньше не переживала такую потерю, и сейчас мне очень тяжело. Постоянно плачу, думаю о нем и прокручиваю в голове последние события. Особенно мучает чувство вины из-за того, что меня не было рядом в его последние минуты, хотя я понимаю, что не могла знать, что это происходит.

Также всё, что о нём напоминает, заставляет плакать, а не наоборот — улыбаться. И это меня тоже сильно расстраивает.

Что мне делать? Как с этим справиться?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
Log in or register to answer.