Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Анна Автонділова
Анна Автонділова 6 годин тому: «Добрый день! У меня складывается впечатление, что вам приходится самостоятельно разбираться с большим количеством тревоги, непонятных ощущений и вопросов о себе. В 16 лет это мож»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 14 годин тому: «Здравствуйте. Спасибо Вам за откровенность. В Вашем сообщении много тревоги и одиночества, потому что Вы сталкиваетесь с переживаниями, которые трудно объяснить себе самому, и н»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 15 годин тому: «цитата: «Да нет, я думаю мне действительно всё равно доверяют ли мне.» Было бы все равно - этот аспект не фигурировал бы в теме(!) цитата: «Почему вы думаете что мне нужен пси»
Питання від: cuterat Вік: 13

Как пережить потерю питомца?

Вчера вечером умер моя любимая крыса Микки.

Я знаю, что домашние крысы живут недолго, обычно около двух лет. Микки как раз исполнилось два года (03.05. Если бы он дожил ещё день, то ему бы было 2 года и 1 месяц). Но от этого не становится легче.

Самое тяжелое для меня то, что все произошло очень быстро. Пока я сидела в своей комнате и рисовала, Микки стало плохо. Я ничего не знала об этом. Родители пытались ему помочь и не хотели меня пугать, поэтому сообщили мне только тогда, когда стало уже слишком поздно. Мы сразу поехали в ветклинику, но спасти его не удалось — Микки умер ещё дома.

Сейчас меня не отпускает мысль, что в последние минуты его жизни меня не было рядом. Я понимаю, что не могла знать, что происходит, но от этого боль не становится меньше.

Также вспоминаются моменты, где я его как-то могла обидеть, разозлится, забыть убрать в клетке… От этого мне становиться ещё хуже.

Мне грустно возвращаться домой и понимать, что меня больше никто не встретит. Никто не будет ждать у клетки вкусняшку, никто не будет подставлять голову под поглаживания. Каждая привычная мелочь теперь напоминает о том, что Микки больше нет.

Я никогда раньше не переживала такую потерю, и сейчас мне очень тяжело. Постоянно плачу, думаю о нем и прокручиваю в голове последние события. Особенно мучает чувство вины из-за того, что меня не было рядом в его последние минуты, хотя я понимаю, что не могла знать, что это происходит.

Также всё, что о нём напоминает, заставляет плакать, а не наоборот — улыбаться. И это меня тоже сильно расстраивает.

Что мне делать? Как с этим справиться?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Добрый день. Мне очень жаль, что Вы потеряли Микки.
Сейчас Вы переживаете горе, и всё, что Вы описываете - слёзы, чувство пустоты, постоянные мысли о нём и даже чувство вины - это нормальная реакция на потерю любимого питомца.
Очень важно помнить: Вас не было рядом не потому, что Вы не хотели быть рядом, а потому, что Вы не знали, что происходит. Вы не могли предвидеть эту ситуацию.
Также не стоит судить себя по отдельным моментам, когда Вы могли на него рассердиться или что-то забыть. Отношения определяются не редкими ошибками, а всей заботой и любовью, которую Вы дарили ему каждый день.
Сейчас не нужно заставлять себя не плакать или быстрее «отпустить». Дайте себе время погрустить, поговорите об этом с близкими. Боль не исчезает сразу, но постепенно она становится мягче.
Микки прожил свою жизнь рядом с человеком, который его любил. И это самое важное, что Вы могли ему дать.
...
Вітаю !
Те, що Ви зараз переживаєте, є природною реакцією на втрату того, кого любили. Біль від прощання з улюбленцем не стає меншою лише тому, що його життя було коротшим. Для Вас Міккі був не просто домашньою твариною, а живою істотою, до якої Ви прив'язалися, тому Ваш сум має право бути таким сильним.

Почуття провини після втрати також трапляється дуже часто. Коли стається щось болісне, нашій психіці хочеться знайти пояснення і повернути собі відчуття контролю. Тому Ви знову і знову згадуєте моменти, де могли щось зробити інакше. Але з Вашої розповіді видно, що Ви не знали про його стан і не могли передбачити, що все станеться настільки швидко. Те, що Вас не було поруч в останні хвилини, не перекреслює всього того часу, коли Ви були поруч із ним протягом його життя.

Зараз може бути корисно дозволити собі сумувати, а не намагатися швидше перестати плакати. Сльози, спогади, бажання говорити про Міккі або переглядати його фотографії — це частина проживання втрати.

Те, що зараз усі нагадування про нього викликають лише біль, теж нормально. Часто спочатку спогади ранять, а вже згодом починають викликати тепло і вдячність за проведений разом час. На це потрібен час, і не варто вимагати від себе швидкого полегшення.

Можливо, Вам допоможе зробити щось на пам'ять про нього: написати листа Міккі, намалювати його, зберегти улюблену фотографію або створити невеликий куточок пам'яті. Такі прості ритуали допомагають попрощатися і визнати важливість цих стосунків.

Зараз найважливіше — бути до себе такою ж доброю і турботливою, якою Ви були до свого улюбленця. Ви втратили того, хто був для Вас значущим, і на відновлення після цієї втрати потрібен час.
...
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?