Не можу знайти внутрішньої гармонії

Останнім часом (місяцями) в мене часті депресії. Я практично щодня плачу, мене легко зачепити. Стала неймовірно неврівноваженою. Пила заспокійливі, але вони перестали допомагати, як тільки перестала приймати. Раніше теж мала схильність до осінніх або зимових депресій, але цього разу вони набагато потужніші і надто сильно мене виснажують. Моя реакція на болючі спогади стала неконтрольованою. В підлітковому віці батько жорстоко зі мною поводився, часто бив і принижував. Відтоді я не можу звернутись до нього, як "тато" чи щось подібне, дуже важко. Теперішній мій хлопець (з яким ми віднедавна живемо разом) деколи з ним асоціюється. Теж агресивний, але вдарити мене собі не дозволить, і навіть трошки нагадує виглядом батька. Минулого року я розійшлась з хлопцем, з яким була майже 4 роки, він був повною протилежністю батька. Як пара ми були не надто сумісними, зате творчо я з ним стрімко розвивалась (і я, і колишній, і мій теперішній - музиканти). З теперішнім відчуваю неймовірну внутрішню близькість, розуміння і спорідненість, зате творчо деградую. Бо не маю чому в нього вчитись в музиці. А ще я або відчуваю себе щасливою в особистому житті, або творю. А можу творити я тільки тоді, коли мені погано. І через це страждаю, бо творчо тепер не реалізовуюсь аблютно.
Я загубилась, відчуваю постійний внутрішній дискомфорт...