Question

07-05-2018

Доброго дня.
Я - одружена. З чоловіком знаємося вже давно (більше 8 років). Він був моїм першим хлопцем, з яким я переспала, і єдиним. Довгий час мені цього було достатньо і здавалося, що "так правильно і так має бути".
Та тепер я розумію, що багато в чому тоді мали вплив виховання, рідні і тд. І насправді, хотілося мені тоді не одного єдиного. Тоді керував страх "не завагітніти/що люди скажуть/як батьки реагуватимуть" і тд .
Тепер довгий час була в такому вже майже депресивному стані. Багато читала, обдумувала. Не маю можливості особливо ходити до психологів. І зрозуміла, що мені цікаво, як це з іншими партнерами.
Розлучення - не вихід. Мені з чоловіком добре, він мене любить і я його.
Зраджувати йому не хочу, тому що знаю, що це буде кінець стосунків. Намагаюся йому доносити, чого саме мені не вистачає в наших стосунках взагалі, чого саме мені б хотілося в сексі. Він намагається прислуховуватися, та натомість мені часто дорікає, що колись я не хотіла сексу (знову ж таки, була боязнь завагітніти + як виявилося у мене були трохи порушені гормони, відповідно і лібідо притуплювалося) + він багато працює, втомлюється на роботі. І часто ввечері має бажання лише до комп*ютера і ігор.
У нас тепер трохи різні погляди на стосунки. Я не проти вільних стосунків, він категорично проти. Часто каже, що я дуже змінилася, і що він не з тою людиною одружувався. Трохи жартома, але я бачу, що він починає лякатися того.
Уявлення не маю, що далі робити. Щоразу ця цікавість стає більшою. І страх втратити все, що маю, - теж не стає меншим) Всі кажуть (ну, як завжди, збоку краще видно)) : "Ну, що тобі ще треба? У вас обох нормальна робота, жити маєте де, він тебе любить, що ще треба?"
А для мене це як якась безвихідь.
Завчасно вдячна за пораду-відповідь.

Вопрос от: ЯкаЄ; Возраст: 27

понравился вопрос?

нравится: 2 из 2

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

08-05-2018 11:53:57Дополнение от автора

Всім дуже дякую за відповіді.

Тетяна Дмитрівна, був час, коли було досить багато непорозумінь в різних сферах, ми потрохи то перебороли. Зараз все гаразд. Найчастіше мені не вистачає саме уваги, ніжності, дотиків. Дотики для мене дуже важливі, а для нього "ну такоє, хоч - то хоч, я тебе погладжу")) І я ніби вже й отримую те, чого вимагаю, але відчуваю, що то часто так "на - і відчепись".
Щодо як довго - десь більше року. Що передувало - мабуть те, що чоловік мав багато роботи і практично втратив зацікавлення в нашому особистому житті, сексі і інтимі. Ми дуже мало часу проводили вдвох, завжди з друзями (переважно його). Для мене дуже важливо побути вдвох, а йому нормально тижнями тусуватися з друзями. І я про це дуже часто йому кажу. На жаль тут, він мене зовсім не розуміє і не хоче розуміти. За більше 2 років, що ми в шлюбі, ми всього один раз їздили двоє на відпочинок (медовий місяць). Всі інші рази ми були з друзями (а ми нерідко робимо якісь "вилазки"). Наступним фактором, який повпливав - була зустріч з колишнім. Ми довго досить не бачилися (з чоловіком в стосунках робили перерву на рік, і якраз цей колишній був в той період). Кілька разів зустрічалися - здавалося, що все давно забуто. А виявилося ні - ні з його сторони, ні з моєї. З тою людиною разом точно не буду, ми занадто різні. Але ми з ним "на одній хвилі" по дотиках, ніжності. З ним мені дуже затишно.

Юрій Дмитрович, так, більше психологічне незадоволення. Як я вже писала вище - бракує дотиків, ніжності. А це і впливає на мій настрій - стан і тд.
1. Розірвати стосунки - ми вже пробували. До одруження робили перерву рік. Знову зійшлися. Нам в принципі добре. І після більше двох років разом вже "притерлися", зараз дуже рідко сваримося і мало суперечок. Я навчилася багато в чому змовчати, він теж. Навчилися іти на компроміси. Дуже багато вкладено в ті стосунки: як зусиль, так і років)
2. Так, я вже в загальному зрозуміла, що мені бракує. Кажу йому про це, але як я вже писала, часто з його сторони то "на - і відчепись".
3. Щодо сублімації. Якщо маєте на увазі податися зайнятися чимось - то зараз катастрофічно мало часу. І мій якийсь переддепресивний стан не дає мені особливо багато енергії ще на щось. Часто хочеться залишитися в ліжку, нічого не робити і щоб взагалі ніхто не рухав.
Так, ви праві. Це питання наслідків. І я намагаюся зрозуміти, як краще зробити, щоб ці наслідки були кращими (не кажу, про легшими, менш болючими тощо. Хочу щоб вони були "правильними". Хоча питання "правильності" теж відносне)).

Володимир Володимирович,
Саме так, з*являється інтерес до того, що було заборонено. Але тепер і інші наслідки, ніж було колись.
Знаєте, я здається, вже зреалізувала себе в практично усьому, що хотіла. Тобто є куди рости, але це вже не є основною метою. Зараз найбільше хочу розібратися в собі. Бо в моєму теперішньому стані - можна, здається, з*їхати з глузду.
Саме в реалізації себе мене найбільше мабуть і підтримували, що певним чином і повпливало на попередні заборони. Я росла в селі, добре вчилася в школі, потім добре вчилася в університеті, і оце "та ти ж така правильна, о, значить ото - добре, а ото - погане". І так я росла з тим "добрим і поганим", з тими канонами, а тоді ніхто не думав, що мабуть варто мені просто подати інформацію, а я вже б сама мала вирішувати, що добре, а що зле. Відповідно тепер я отримала непогану роботу, переїхала з села, перестала жити з рідними + величезний вплив на відкриття моїх бажань мав попередній хлопець - і тепер вилазять всі мої бажання і взагалі бажаня робити щось, що не схвально і заборонено (здається, проявляється підлітковий вік, в який я була "правильним і чемним" підлітком). Розумію, що тоді жила острахом "а що скажуть батькм\рідні". І розумію, що тепер сама не хочу мати дітей, принаймні зараз. Не хочу, щоб вони теж жили в страху "а що скажуть". Хоча, можливо, це усвідомлення дасть можливість виховувати своїх дітей вже в іншому руслі. Але то вже інша історія.

Ще раз всім дуже дякую

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) · Answer 1 · 2018-05-07 20:55:48

Добрый вечір! А Вас не влаштовують лише сексуальні стосунки з чоловіком чи є якісь непорозуміння і в інших сферах життя? Що саме по іншому може бути з іншими чоловіками? Як давно Ви почали відчувати незадоволеність Вашими стосунками? Яка подія передувала цьому?

Юрий Дмитриевич Ковальчук (Киев) · Answer 2 · 2018-05-07 22:02:08

Доброго дня.
Людина - істота біопсихосоціальна. Тож і сексуальний потяг у неї буває з різних джерел. Біологічно, що жінки, що чоловіки відчувають збудження до людей протилежної статі, але це збудження не йде далі гри, флірту, якщо людина у стосунках, які її задовольняють. З того, що Ви описуєте, мені здається, що Ваш сексуальний потяг психологічно обумовлений, і його основна причина не біологічне незадоволення, а психологічне незадоволення тими стосунками, що у Вас є. І бажання "вільних стосунків" сюди ж: якщо не виходить задовольнити всі потреби з однією людиною, тоді формується трикутник. Тож, у Вас є три шляхи:
1) розірвати стосунки;
2) з'ясувати, що саме Вас не вдовольняє і перебудувати стосунки;
3) сублімувати цю енергію. Врешті решт це поверне Вас до вибору між 1 і 2 пунктом, але пізніше, і Ви будете в іншому стані.
Врешті-решт, це лише питання наслідків і Вашої готовності ці наслідки витримати та врегулювати.

Владимир Владимирович Казанцев (Киев) · Answer 3 · 2018-05-08 09:13:09

Добрий день
Якщо спробувати поглянути на ситуацію більш глобальніше, то починає зявлятись інтерес до того, що було забороненим і лякало. Це можна трактувати як психологічне зростання і усвідомлення своїх бажань. Разом із бажаннями виринають і обмеження.

Можливо, є інші сфери життя, де Ви б хотіли реалізувати себе чи щось змінити, а оточення не підтримує Вас?

Юрий Дмитриевич Ковальчук (Киев) · Answer 4 · 2018-05-08 15:08:37

Якщо б Вам не вистачало лише тілесного контакту, то це викликало би сум, але була б можливість задовольнити цю потребу іншим чином, і не обов'язково через секс. Але якщо Ви себе почуваєте без енергії і часто хочеться заклякнути в ліжку, то проблема багато глибша і незадоволені більш грунтовні потреби. І тут багато питань до того, як склалось Ваше життя, чого розходились з чоловіком, а потім зійшлись, і т.д. І "навчитись змовчати" - це не про компроміс, а про "незустріч" в цьому місці. З того, що Ви додали, в мене склалось враження про Вашу одинокість у стосунках. І про Вашу власну, насправді, нереалізованість у житті. І ці переживання дійсно нелегкі. Це серьозний запит на психотерапію, але поки, якщо буде бажання, Ви можете зробити ось що. Кожного ранку, до того як встали з ліжка, запитайте себе: чого я хочу зараз і чого я хочу сьогодні? А ввечері, перед сном, інше питання: як сьогодні я потурбувалась про себе? Така практика може допомогти виробити навичку чути себе і не забувати про свої бажання протягом дня. І потрошку, я сподіваюсь, Ви почнете краще чути себе.

Цікавлять інші сексуальні партнери