Question

15-08-2019

Я дуже довго спілкувалася з людиною, до якої відчувала повагу в певній мірі захват, мені хотілося бути поруч, адже у нього є те чого, як здавалося мені не вистачає. І я не помітила,наскільки сильно його слова на мене впливають. Я ставила його світогляд вище свого, його бажання вище своїх, його досвід важливіше мого. Я дозволила запевнити себе, що я ніхто. Це не були відносини, ми були швидше друзями. Все начебто починалося із взаємоповаги, але я не помітила коли спілкування переросло у виховний процес, адже за його словами усі люди мерзота і наївність, доброта і віра це слабкість, я ще дитя, яке зовсім не пристосоване до життя. (це правда звісно, проте навряд ненависть до всього живого мені допоможе). Думаю, що це через те, що в дитинстві у мене були деякі проблеми з батьком і чоловічої підтримки в моєму житті не було. Тому мені певно просто хотілося перестати все контролювати і дозволити собі бути слабкою і в його оточенні це здавалося реальним. В якийсь момент спіймала себе на тому, що це не моя поведінка, не мої слова і не мої думки, а відстояти себе не можу. Тому зробила те, що було найлегшим, просто втекла. Проте впевненості в свої діях я не відчуваю, а рівень моєї самокритики непристойно високий. Хочу знову вернути себе, але не можу, в голові його слова, що все чим я живу пусте і сама я ні на що не здатна. Знаю, що це смішно,але нічого з цим зробити не можу.

Вопрос от: Нік; Возраст: 22

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Анастасія Дмитрівна Голоскокова (Львов) · Answer 1 · 2019-08-15 22:11:35

Мабуть втеча була доволі ефективним рішенням виходу з токсичних відносин.
І це перше, що було б чудово присвоїти - Ви змогли вийти з такої атмосфери, такий вчинок вимагає мужності та сили, не кожна на це здатна.
Також було б добре пригадати можливо є якесь хоббі чи заняття, які Ви робите/робили з задоволення, в яких Ви мали успіх або віднайти щось таке - це дозволяє повернути відчуття власної ефективності і експертності. Якщо нічого такого немає - включайте фізичну активність (прогулянки, вправи) - це підтримує повернення собі контролю над власним тілом і власним я.
Чудово що Ви зберігаєте критичний стан до цих думок, з часом вони будуть менш "сильними", головне пам'ятайте що вони не Ваші. І все ж я б рекомендувала звернутись до спеціаліста (в індивідуальну чи групову терапію) - так процес піде швидше і легше.

Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) · Answer 2 · 2019-08-16 08:03:55

Добрий ранок, Ніка! Ви гарно себерозумієте: "Я ставила його світогляд вище свого, його бажання вище своїх, його досвід важливіше мого. Я дозволила запевнити себе, що я ніхто. Це не були відносини, ми були швидше друзями. Все начебто починалося із взаємоповаги, але я не помітила коли спілкування переросло у виховний процес, адже за його словами усі люди мерзота і наївність, доброта і віра це слабкість, я ще дитя, яке зовсім не пристосоване до життя. (це правда звісно, проте навряд ненависть до всього живого мені допоможе). Думаю, що це через те, що в дитинстві у мене були деякі проблеми з батьком і чоловічої підтримки в моєму житті не було. Тому мені певно просто хотілося перестати все контролювати і дозволити собі бути слабкою і в його оточенні це здавалося реальним. В якийсь момент спіймала себе на тому, що це не моя поведінка, не мої слова і не мої думки, а відстояти себе не можу. Тому зробила те, що було найлегшим, просто втекла". Але не можете дати собі раду. Чи є можливість попрацювати з психологом?

Просто потрібна порада)