Сварки з мамою

Якось я писала, що мама не може залишити вітчима. Дехто розкритикував, дехто підтримав зрозумівши, що вона мене залишила в 17 років і одруж. З ним і виїхала за кордон. А якщо точніше то на заробітки вона їздить від коли мені виповнилося 4 роки. Так це велика травма для мене, що все життя вона то гроші заробляла то життя особисте влаштовувала.І зараз я намагалася їй це донести, що мені важко, що я думала народиться внук і вона не захоче ніякого чоловіка( маю на увазі жити з вітчимом) думала нарешті присвятить себе нам, так як упустила це тоді. А вона зробила мене винною, що я командую, що я не права що вона хотіла б з ним бути пробачити образи а я заважаю(я це так зрозуміла) в кінцевому результаті ми з нею просто не спілкуємося, так як я не можу пробачити, що він головний в її житті, що вона не прислухалася до мого серця а зробила мене винною у своїх бідах.Вона з ним жила 24/7 а до мене приїжджала 2 рази в рік на 2 тижні. Я сама готувала сумки на навчання собі, я сама переселялася з квартири на квартиру, я приїжджала з навчання в пусту квартиру, в той час як іншим мама обід готувала. Вона це не розуміє і напевно вже не зрозуміє. Це людина, яка не хоче бути люблячою бабою і мамою, це людина яка в першу чергу хоче бути найкращою дружиною для чоловіка! Чекаю вашої думки.дякую