Question

11-05-2020

У меня сложилась очень непростая ситуация. В основном с родителями. За этот карантин наши отношения совсем исспортились. Это видно по одному лишь взгляду и слову , теплая семейная атмосфера , стала похожа на безжалостную войну. Милые рассговоры на ссоры и драки. Но проблема ни в этом. Из-за этого я чувствую себя брошеной , ненужной и ни на что не годной. Самооценка упала в пятки. Но я очень хочу помириться с родителями. Что мне делать? Прошу помогите.

Вопрос от: nikaf9; Возраст: 13

понравился вопрос?

11-05-2020 14:10:40Дополнение от автора

11-05-2020 14:15:08Дополнение от автора

Наші теплі посиденьки за вечерею перетворились, на поминки де зібрались вороги. З друзями я не спілкуюсь , бо після сварок я не хочу нікого бачити. І навіть виникають думки про самогубство, в надії переродитися у кращому житті.

11-05-2020 14:29:25Дополнение от автора

Ну ми всі між собою сваримося, я стараюсь мовчати , але іноді доходить доходить і до мого втручання , але і на краще бо батьки тоді заспокоюються. Про свої думки через наші стосунки я нікому не казала. Але розумієте , якою я б замкнутою не була , мені всеодно хочеться забитися в темний куточок і поплакати.Але чесно десь ще на 2 тижнях карантину все було добре , а через місяць все пішло на перекіс. Але це не саме головне через це батьки не тільки сваряться , а ще й відмовляються не виплескувати свій гнів на моїй молодшій сестрі. Це ще погіршує моє самопочуття. Я намагалась з ними поговорити, іноді все погане перекладала на свою сторону , але в кінці я завжди була поганою. Мама з татом казали , що я винна у цих відносинах. Та іноді в мене в голові пролітає дуска, що справді я .

11-05-2020 14:32:28Дополнение от автора

Те що вони мене ображають , іноді рукоприкладствують, то ще не так важливо. Я переживаю за свою 6 річну сестру . Її психіка може серйозно похитнутися. Це мій найбільший страх. Але одним словом почалося: психологічне нисилля одне над одним.

11-05-2020 14:59:53Дополнение от автора

Я спершу казала все на чистоту не перекладуючи вину на себе , але в обидвох варіантах я була крайньою.В період карантину мене ніхто не може підтримати. До шкільного психолога я не зверталась , бо тоді в мене ще було все добре. Тільки як цей карантин прийшов все перевернулось з ніг на голову.

11-05-2020 15:13:31Дополнение от автора

Я батьків старалась врозуміти , що вони ламають психіку молодшої сестри , але вони казали вранці: так так. А на вечір знову починалося.

11-05-2020 15:41:00Дополнение от автора

Дякую Вам !!! Ви мені дуже допомогли і повернули віру в себе. Я Вам дуже вдячна. Хей цей карантин Вас не засмучує та хай у Вас все буде добре.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 1 · 2020-05-11 14:06:06

Доброго дня, nikaf9.
Чи Ви говорили з батьками про те, що під час карантину Вам не вистачає прийняття і тепла з їхнього боку? Як саме проявляються ці "негативні зміни", які слова і дії роблять Ваші батьки, що Вас дуже хвилюють? Чого саме Ви б хотіли від батьків? Які у Вас зараз стосунки із друзями?

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 2 · 2020-05-11 14:21:38

цитата:

І навіть виникають думки про самогубство, в надії переродитися у кращому житті.

Помітно, як Вам зараз тяжко, дуже Вам співчуваю. Ваші батькі сваряться між собою, чи ображають Вас? Чи казали Ви їм, про Ваші суїцидальні думки? Насправді такий довготривалий карантин - це завжди стрес, адже ви ніколи не знаходилися так довго в одному приміщенні (а кожній людині необхідний свій особистий простір) + економічна невизначеність + проблеми на роботі + пандемія і загроза здоров'ю. Не звинувачуйте себе, вони - дорослі люди і самі відповідальні за своє психологічне благополуччя.

Ви написали у темі, що хочете помиритися із батьками. Що саме сталося?

Ответ отредактирован автором 11-05-2020 14:22:19

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 3 · 2020-05-11 14:45:42

цитата:

Те що вони мене ображають , іноді рукоприкладствують, то ще не так важливо. Я переживаю за свою 6 річну сестру . Її психіка може серйозно похитнутися. Це мій найбільший страх. Але одним словом почалося: психологічне нисилля одне над одним.

Співчуваю Вам і цілком розумію Ваше хвилювання щодо молодшої сестри. Проте, щоб подбати про іншого, перш за все, подбайте про себе (як в літаках - одягніть кисневу маску спочатку на себе, а потім на іншого).

цитата:

Про свої думки через наші стосунки я нікому не казала. Але розумієте , якою я б замкнутою не була , мені всеодно хочеться забитися в темний куточок і поплакати.

Тобто Ви своїм батькам не казали, що Вас хвилюють Ваші стосунки і Ви помітили, що вони "виплескують" свій гнів не лише на Вас, але і на молодшу сестру?

цитата:

Я намагалась з ними поговорити, іноді все погане перекладала на свою сторону , але в кінці я завжди була поганою. Мама з татом казали , що я винна у цих відносинах.

Чому Ви перекладали все погане на себе? Навіщо Ви їх рятуєте? Таким чином Ви вносите лише більше неоднозначності у ваші стосунки. Ви маєте право відкрито і щиро заявляти про свої переживання, не перекладаючи на себе неконструктивну провину. У яких відносинах Ви винні, як вони це аргументували?

Скажіть, будь ласка, чи є у Вас ще дорослі, які могли б зараз Вас підтримати у цій ситуації (наприклад, бабусі і дідусі)? Чи Ви пробували звернутися до шкільного психолога?

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 4 · 2020-05-11 15:33:28

цитата:

В період карантину мене ніхто не може підтримати. До шкільного психолога я не зверталась , бо тоді в мене ще було все добре.

Я б Вам рекомендувала зараз звернутися до шкільного психолога + можна на телефон довіри. Вам необхідна психологічна підтримка. Крім цього, зателефонуйте дузям, поспілкуйтеся, не тримайте цей весь біль у собі. Я впевнена, що вони Вас підтримають.

цитата:

Я батьків старалась врозуміти , що вони ламають психіку молодшої сестри , але вони казали вранці: так так. А на вечір знову починалося.

Ви робите все можливе у цій ситуації - відкрито говорите про свої переживання і бажання. Це Ваш максимум. Вони дорослі люди і самі відповідальні за свою поведінку і змінити її можуть лише вони, а не Ви. Крім цього, я б Вам рекомендувала поговорити з батьками і сказати, що зараз Ваш психологічний стан є досить критичним (Ви не витримуєте їхніх сварок та у Вас з'являються суїцидальні думки) і тому хотіли б звернутися на індивідуальне консультування до психолога (вони Ваші опікуни, тому є відповідальними за Ваше психологічне здоров'я). Якщо вони відмовлять Вам у фінансовій підтримці, то скажіть, що завжди є варіант шкільного психолога, телефонів довіри, соціальних служб і Ви цим скористаєтеся.

На додачу, зараз режим карантниу вже послаблюється і Ви маєте більшу можливість вийти на двір і погуляти із друзями - скористайтеся цим. Якщо Ви живете у окремій кімнаті з сестрою, то намагайтеся уникати контакту з батьками ввечері. І запам'ятайтне - ніколи не встрягайте у сварки між ними (так, у Вас благородна мета, але, таким чином, Ви робите лише гірше собі та сестрі, адже свій гнів вони переспрямовують на вас обох. Вони дорослі люди і самі зі всим розберуться. Ваше завдання - подбати про себе). Не можете слухати, як вони кричать один на одного? Ввімкніть навушники і слухайте улюблену музику, або включіть із сестрою якийсь фільм і дивіться разом. Розвивайте свої інтереси та хоббі.

Так, Ваші батьки зараз у стресі, проте це не виправдовує їхнє ставлення до Вас і Вашої сестри, мені дуже шкода. Головне - цінуйте себе та попіклуйтеся зараз про себе.

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 5 · 2020-05-11 15:49:36

цитата:

Дякую Вам !!! Ви мені дуже допомогли і повернули віру в себе. Я Вам дуже вдячна. Хей цей карантин Вас не засмучує та хай у Вас все буде добре.

Дуже радію, що змогла Вас підтримати

. Пам'ятайте - Ви цінна. Бажаю Вам удачі та вірю у Вас! Впевнена, що Ваші батьки рано чи пізно Вас почують і Ви знову зберетеся на теплі посиденьки за вечерею.

Юрій Юрійович Змієнко (Тернопіль) · Answer 6 · 2020-05-11 16:40:39

Для початку варто зрозуміти що надто тісні і тривалі контакти можуть викливаки агресивні нападки як спроби створити дистанцію. Навть сама красива картина при розгляданні під лупу буде не ідеальною. Варто навчитись давати один одному простір. Метафора "як загнана собака в кут" коли немає де дітись починає гарчати. Відволікатись варто, тому не закривайтесь в собі якщо ваєте друзів.

Как помириться с семьей.