Розлучення

Доброго ранку, Юлія! Співчуваю Вам! Хто з близьких може підтримати Вас? Чи розглядали варіанти індивідуального звернення до психолога для професійного супроводу на цьому непростому періоді?

Доброго дня! Як давно Ви в шлюбі? Як давно із стосунків з чоловіком зникло кохання, розуміння і взаємоповага?
"все що б я не робила , на його думку нікому і даром не потрібно..." про що саме Ви тут говорите?
чи пробували йому говорити, що Ви потребуєте його підтримки?
Розлучення це досить непросто, і краще всього звернутися до кваліфікованого психолога за підтримкою.

Доброго дня Юліє! Ви пишете "З чоловіком постійно непорозуміння, з його сторони зовсім немає підтримки , все що б я не робила , на його думку нікому і даром не потрібно... Поєднує лише-двоє дітей...і боязнь того, що сама з ними не справлюсь". Думаю, що Ваша проблема набагато глибша і від того, що Ви просто розлучитеся крсще не стане нікому. А тим паче, Вашим дітям... Нам тільки здається, що от такий чоловік випадково трапився у житті... І що кохання кудись "пішло".. Але, дітей просто так не дають у парі, і діти народжуються якраз з любові... Просто, зачасти ми не розуміємо, що таке любов насправді... У Вашому випадку це кохання просто "замулилося". І Ваш чоловік лише "відзеркалює" те, що було закладене у дитинстві... Які стосунки у батьків? Яке у Вас було дитинство? Адже до нас ставляться лише так, як ми ставимося самі до себе... І потрібно не думати як ще більше поглибити проблему розлученням, а як зробити своє життя щасливим у своїй родині...

Ответ отредактирован автором 29-08-2021 13:20:34

Доброго дня, Юліє!

Як набратися сміливості на розлучення?

Усі резервуари сміливості знаходяться в середині Вас. У Вашій впевненности в собі, бажанні жити іншим життям, розумінні того, що краще вже не буде, в усвідомленні допущених помилок, причому з двох боків... Загалом, багато в чому, але не тільки в ємоційному вибуху, мовляв, усе скінчилося і тепер назло усім розлучуся.

Кохання давно немає, розуміння ,взаємоповаги також.

У Вас є відповіді, куди все зникло? Хто доклав руки до цього? Що робити, аби в майбутньому - з цим чоловіком, або з іншим такого не трапилось, адже механічна заміна одного на іншого ні до чого доброго не веде.

Поєднує лише-двоє дітей...і боязнь того, що сама з ними не справлюсь.

Ви ще дуже молода жінка. Тому, вважаю, ще далеко не усі своі можливості використали...
Скажіть, Ви працюєте? Того, що заробляєте, на що реально вистачить? Хто з рідних може Вас підтримати?

До тих пір, поки Ви дійсно не захочете подивитися правді в очі і будете "шукати винних" навряд чи щось зміниться кардинально... Ви пишете "Чоловікові не подобається моя робота, почалися розмови про те, що на роботі маю коханця і мене постійно немає вдома. Я оплачувала комунальні ,всі витрати на дитину були на мені , і ще й старалась відкладати трохи на житло, бо вже ним марила" Так влаштовано у цьому світі, що добре живуть у тій родині, де є гармонія. Але як тільки жінка "перебирає" на себе чоловічі обов'язки (приділяє занадто багато уваги роботі, намагається заробляти все більше, ніж чоловік - гармонія руйнується, а з нею і стосунки. "Міняти роботу я не погодилась, і він знайшов спосіб посадити мене вдома- друга вагітність. Після цього відносини зовсім зіпсувались". Так, тепер Ви вдома сидите з дитиною, але по факту так нічого і не змінилося - Ви і зараз намагаєтеся "керувати" процесами. Окрім цього,додалися ще Ваші образи, які тим паче не покращують стосунки... З того, що Ви не дали відповіді на мої запитання про стосунки батьків та Ваші стосунки з ними, причину Ваших проблем потрібно шукати у Вашому дитинстві, бо сімейні "перекоси" між дружиною та чоловіком ідуть звідти... Але то вже Ваш вибір: дійсно розібратися і почати щось змінювати чи сердитися та ображатися на чоловіка та свою долю...

Міняти роботу я не погодилась, і він знайшов спосіб посадити мене вдома- друга вагітність.

Так написали, ніби завигітніти від Вас не залежало. Навіщо на чоловіка перекладати власну відповідальність?