Question

27-03-2023

Вітаю!
Нещодавно я познайомилася з чоловіком, у нас була зустріч, ми добре поспілкувалися. На перший погляд він мені сподобався, але мені стало цікаво скільки йому років - виявилося, йому 35. Для мене різниця в 10 років досить таки велика. Я не хочу хвалитися, але я справді виглядаю значно молодше своїх років і поряд з ним почувала себе як з батьком (візуально). І тому, коли він мені признавався в симпатії і запрошував на побачення, я ввічливо відмовила. Я прямо пояснила причину: вибач, для мене така різниця у віці завелика. Він образився, почав казати, що у нього були стосунки і з молодшими дівчатами, і взагалі як мені може бути цікаво з однолітками.
Всі ці розмови викликають у мене відчуття провини. Я дійсно не хотіла його ображати і наче ввічливо все пояснила. Чи може я його дійсно образила? Як позбутися цього відчуття?

Вопрос от: Марія; Возраст: 25

понравился вопрос?

нравится: 0 из 1

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

27-03-2023 09:49:14Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337595 для Ирина Терещенко

Дякую за відповідь. Так, я розумію, що вік це всього лише цифри, але я не можу уявити себе поряд з настільки старшою людиною. Щодо провини, то так, я часто переживаю, що комусь в чомусь відмовила. У мене немає проблеми казати ні, от тільки проблеми починаються потім..
І також правда те, що мене турбує думка оточення.

27-03-2023 09:50:16Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337598 для Павел Леонидович Басанский

Дякую за відгук, так, іноді таке буває, вище прописала

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Советы посетителей

Ещё нет комментариев. Вы можете быть первым, кто предложит автору какой-либо совет.

Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Терещенко (Київ) · Answer 1 · 2023-03-27 00:29:10

Доброго дня..Варто зрозуміти для себе, що ви маєте право обирати з ким бути. Ваші переконання не мають бути причиною для виправдання.
Щодо образи.
Право чоловіка- реагувати як він вважає за потрібне..
Адже виправдовувати очікування інших наступаючи на себе- це значить знецінювати свої почуття.
З рештою стосунки мають робити людей щасливими, а не пригніченими.

Проте якщо дозволите, я б глибше трошки дивилася на ситуацию.
Як було б простіше? Мати різницю з хлопцем 3 роки але не мати про що поговорити, або 10 років і бути на одній хвилі?)
Іноді просто хибні установки заважають по життю.
Можливо варто дивитися на те як вам поряд з людиною, чи цікаво, чи комфортно, чи є симпатія? І якщо так- чи важливо яка там різниця?
Безумовно якщо не комфортно- не варто продовжувати.
Ваші почуття важливі і їх варто цінувати та оберігати!

І останнє- чи притаманне вам по життю почуття провини? Чи берете все близько до сердця? Та переймається "що скажуть люди"
Чи має таке місце у житті?

Відредаговано автором 27-03-2023 00:30:21

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 2 · 2023-03-27 01:52:47

Вітаю, Марія!
Наскільки для Вас взагалі властиво відчувати провину після відмови?
Будь-кому, не тільки чоловікам.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 3 · 2023-03-27 09:53:24

Доброго ранку, Маріє!

цитата:

Всі ці розмови викликають у мене відчуття провини. Я дійсно не хотіла його ображати і наче ввічливо все пояснила.

Мені здається, що Ви обрали загалом цивілізований і ввічлий спосіб донести чоловіку своє бачення ситуації. А Він обрав реакцію ображатися. І ще дорікати на Ваші смаки і вподобання. Як на мене, його поведінка негідна адекватного чоловіка. Та не це, зрештою, важливо. А важливо те, що Ви відчули - провину. То розкажіть, звідки вона виникла? Чи є у Вашій уяві така можливість, коли реакція іншої людини може бути несподіваною? Хибною? Неприйнятною для Вас? І чому в таких випадках Ви маєте брати на себе відповідальність за її емоції, а тим більше відчувати провину в собі?

Ирина Терещенко (Київ) · Answer 4 · 2023-03-27 10:39:21

Маріє, насправді ситуація що відбулась просто привідкрила завісу більш глибших питань.
- почуття провини яке заважає комфортно себе почувати.
- надмірно акцентована важливість думки оточуючих.

Коли ми в чомусь впевнені, внутрішньо кажемо собі : "я роблю все правильно ", "це мій вибір, маю право на нього", "для мене так буде кращє", тощо- рідко виникає післясмак провини і переживань.

Якщо ж вас переймає почуття провини, то можливо треба попрацювати над питанням власних пріоритетів, впевненості у собі.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 5 · 2023-03-28 02:25:50

цитата:

Щодо провини, то так, я часто переживаю, що комусь в чомусь відмовила. У мене немає проблеми казати ні, от тільки проблеми починаються потім..

Тоді, Марія, це питання на психотерапію, а не на аналіз цієї однієї ситуації, який нічого не змінить у Вашому сприйнятті. Тільки хіба що трохи заспокоїть... до наступної подібної ситуації.
Тому, якщо хочете вирішити проблему капітально, вибирайте собі психолога та починайте з ним працювати над дитячими роками, коли це й виникло - 100% у відносинах з батьками (з ким із них конкретно, Вам краще знати, хоча може й з обома) або іншими родичами (бабуся, дідусь тощо), якщо виховували вони.

Почуття вини через відмову

Советы посетителей