Я боюся дорослішати

Добрий день. А що у тебе зараз відбувається у школі? Чи є якісь проблеми, негаразди?
Що думаєш, може бути інакшого у новій школі, що може погіршити твоє життя?

Привіт) Мені здається, ти дуже боїшся цих змін, бо передбачається, що вони кардинально змінять твоє життя. Чи є відчуття що ти не маючи ніяких засобів чи інструментів йдеш на якесь, скажімо завдання. Як от треба зробити подрузі круту зачіску, а в тебе одна тільки "невидимка"? Читаючи те що ти пишеш, я буквально бачу "мають статися суттєві зміни до котрих я зараз не готова, наче гусениця, котра ще не встигла виростити крила метелика. а в мене ще й відбирають мій законний час умовного дитинства і примушують почати "літати" раніше". Якщо тобі хоч щось з цього відгукується, то є таке питання - чи зобов'язана ти одразу так просто ставати "дорослою"? У тебе є право бути тою, ким ти є, поки ти змінюєшся, трансформуєшся та шукаєш себе. Хочу сказати тобі, що це все знаходиться всередині, тому у тебе завжди буде можливість спиратися на цей момент, навіть коли умови навколо змінюються.

Я б пішла туди, але я навряд чи зможу там завести нових друзів, да і без старих буде не дуже.

Але ж зміни відбудуться і трохи згодом, і після закінчення 11 класів також. Тобі страшно щось змінювати, бо що? Цілком можливо що ці зміни будуть і на краще. Ніхто не може знати. Чому дивишся у майбутнє с таким острахом?

я дуже боюся дорослішати

А що ти вкладаєш у дорослішання? Що означає "бути дорослою"?
Що більше лякає, інше середовище, чи все ж обов'язок дорослішання?

Ти пишеш, що боїшся дорослішати, але такий вчинок, як виділити у себе певні почуття, проаналізувати їх, вирішити пошукати поради таким чином - хіба це вже не ознака дорослішання? Навіть не всі умовно дорослі люди доходять до такого. Це значний вчинок. Я щиро бажаю тобі успіху!

я не хочу допустити помилки, яка все зруйнує

Насправді не існує помилок, які реально руйнують усе. Ті чи інші наші вчинки впливають на результат, це правда. Але тільки вполовину. Наприклад, ти можеш бігти дуже швидко, сбиваючи ноги, до болю у тілі, але не встигнеш на автобус. Бо ти не могла на нього встигнути, з того місця і в тому часі, коли вирішила, що "пора виходити". Да і автобус міг виїхати раніше. Зате ти можеш спробувати встигнути у наступний раз, користуючись отриманим досвідом. Хоча не факт, що автобус приїде вчасно. У житті дуже багато випадковостей, які ніяк не проконтролювати. А якщо братись за це сумнівне заняття, то тільки додасться тривога - як у тебе зараз.
Якщо твоя дорога заведе тебе не туди, це не означає, що життя провалене. Просто повернеш у ту сторону, яка тобі більше подобається. Я теж не знала, куди мені іти вчитися після школи, і звичайно ж пішла не туди) Це не завадило мені піти отримувати другу вищу освіту пізніше, по спеціальності яка мене цікавила. Знаєш скільки людей так робили, і щиро раді своєму вібору) Нічого не минає просто так, ті знання та навички що ти отримаєш, скоріше за все тобі згодяться, навіть якщо ти згодом захочеш іншого. І це цілком нормально, люди змінюються постійно, змінюються інтереси, пріоритети, соціум. Це нереально, вирішити один раз на все життя правильно. Бо те що правильно зараз, не буде для тебе таким через пару років. А іноді і тижнів)

Бути дорослою для мене це зміни зовнішності, бути більш відповідальною, мати більше обов'язків, віддалятися від батьків і проводити з ними все менше часу.

Бути дорослим - це брати на себе відповідальність за своє життя і не брати зайвої відповідальності за все те, за що ти відповідати не готова. Брати відповідальність - це приймати рішення, які тобі важливо прийняти в даний момент часу і бути готовою зустріти їх наслідки (хоча багато дорослих по віку людей так не вміють, можливо ти занадто серйозно до цього підходиш, чим посилюєш свою тривогу).

Я рада що змогла допомогти Удачі тобі!