складна ситуація в близькому колі

Добрий ранок. Дійсно непроста ситуація. А яка ваша потреба? Для чого Вам це?

Склалась дуже складна ситуації в близькому колі спілкування.

Ваша тривожність якось говорить про Вас. Важливо попрацювати зі своїм хвилюванням в першу чергу.

Я хвилююсь за психологічний стан першої дитини.

Добрий день! Я так розумію, якщо дитина у вас питається про своїх батьків, то у вас з цією сім’єю майже родинні стосунки. Все ж таки для дитини буде добре, якщо самі батьки будуть з нею говорити про сімейні стосунки, про те, що мама і тато розлучаються і не будуть жити разом, але вони залишаються мамою і татом для нього. Це сімейна справа і перша дитина може важко переживати розлучення батьків. Та все ж таки то його досвід, його життя, його батьки. Маю припущення, що ця ситуація у вас тригерить якусь вашу власну дитячу ситуацію. І ви власним болем відзиваєтесь на переживання цієї дитини, батьки якого розлучаються. Якими своїми болями ви включаєтесь у цей процес, ви можете самі дослідити, або звернутися до спеціаліста, психолога, або психотерапевта.
Дивіться, вочевидь батьки якось розмовляють з першою дитиною. А ви переживаєте, що недостатньо відверто, що не пояснюють так, щоб дитина не переживала. Нажаль у такій ситуації як би дитині не пояснювали, він буде переживати і хотіти, щоб батьки жили разом. Щоб пережити цю ситуацію першій дитині батькам треба приділяти достатньо уваги ще довгий час. Вони якось будуть з цим справлятися.
І ще, ви питаєте, чи варто допомагати якось? А як ви можете допомогти, може думали про це?
З повагою, Олена Мороз

Добрий ранок!

Я хвилююсь за психологічний стан першої дитини.

Вважаю ваше хвилювання природнім, якщо воно не завдає шкоди особисто вам.
З огляду на звернення до психологів, можна припустити, що все ж таки завдає. Було б інакше, ви б уже спробували самі якось вирішити це питання, однак адекватного способу, судячи з усього, не знайшли.
Тому давайте по суті.
По-перше, про запитання сина тієї близької знайомої можна поговорити з його мамою. Висловити свої емоції і напряму запитати, що відповідати хлопцеві, якщо він виявлятиме цікавість? Яким чином ви особисто можете йому пояснювати?
Головно, щоби ви не брали на себе зайву відповідальність.

По-друге, бажання дитини поєднати батьків, які вирішили розлучитись, абсолютно закономірне і доречне. І хвилювання з цього приводу - теж. Водночас відповідальність за її психологічний стан несуть виключно батьки(!) Цей складний період рідні люди мають пройти разом, бажано без критичних втрат.

Натомість важливо усвідомити, яке місце і значення у вашому особистому житті займають стосунки з цією сім'єю. Ви одружені? У вас є діти?

Добрий день. А ви про це говорили з мамою дитини?

Стосовно мого особистого життя - я не одружена та не маю дітей.

А мрієте і бажаєте?
Була б своя сім'я і діти, то був би у вас час і бажання займатись проблемами не своєї родини?

Як я написала в попередній відповіді, поговорити з матір'ю дитини серйозно на цю тему я не можу.
Вона не відповідає на питання, а переводить тему, просто жартує і сміється.

Цілком її відповідальність. Ваше втручання може бути на ділі ведмежою послугою, якщо візьмете на себе роль рятівника.

Так, хвилювання за дитину у вас менше не стає від того, що ви розумієте, що не варто влазити з порадами у чужу сім‘ю коли не просять.
І тоді ви можете допогти і тій родині, і собі, якщо спробуєте розібратися, якими своїми болями ви відзиваєтесь на переживання цієї дитини. Можливо ваша власна не прожита дитяча ситуація зараз нагадує про себе, коли ви дивитесь на страждання цієї чужої дитини. Коли ви зможете усвідомити власну біль, проживете власну ситуацію, зв‘язану з болем, тоді зможете подивитися на ситуацію у родині своєї знайомої більш спокійніше і, можливо, трохи інакше.
З повагою, Олена Мороз

Доброго!

Якщо людина не бачить проблеми ні в своїй поведінці, ні в ситуації загалом чи варто їй якось допомагати, порадити звернутись до психолога?

Ні, їй допомагати не варто, бо користі від того не буде - не прийме допомогу, а енергію власну втратите, а ось порадити звернутись до психолога у випадку, якщо в хлопчика почнуться психологічні проблеми (а вони почнуться), цілком можете.

Стосовно мого особистого життя - я не одружена та не маю дітей.

Оце ключове. Надмірною турботою про цього хлопчика Ви підміняєте відсутність власної родини та дітей.
То може є сенс зайнятися собою?