Як бути далі..чекати..?

Доброго дня, Marjaska!
Добре розумію Вас і дуже хочу підтримати.
"Перші серьйозні стосунки, які тривали 4 роки..." Переживати їхній розрив, я думаю, дуже боляче. Це, ніби, відірвати щось живе, частину тіла - рана ще дуже свіжа і вона кровить. Але повірте, усі рани загоюються.
Вітаю Вас з Днем Народження! Вірю, що все у Вас буде добре! Щастя Вам, любові, миру і спокою.

Marjaska!
Дійсно - 4 роки - це немалий термін. Там, де був твій хлопець зараз утворилася порожнеча. Звичайно, тому тобі й боляче. Звичний і стабільний світ зруйнувався.
Потрібен час, щоб побудувати новий світ на цих уламках. Щось залишити, а через щось переступити. І, звичайно, будувати свій новий світ краще з підтримкою та розумінням психолога. Удачі!

Marjaska! Судячи з Вашого листа, перед Вами постав вибір:
...продовжувати бігати за хлопцем, який Вас не любить, з яким не були ідеальні стосунки, але вони тривали чотири роки, при цьому мучаючи і себе, і його,
...або подякувати своєму життю за те, що в ньому були ці стосунки, в яких Ви кохали, в яких ставали жінкою, в різних сенсах, подякувати своєму хлопцю, принаймні подумки, і піти далі - до красивого, насиченого нового життя. До нових зустрічей, нових злетів і падінь, зі своїм життєвим досвідом і бажанням щастя.
Чи так Ви бачите цю ситуацію?
Чи є ще щось, що не дозволяє Вам відпустити людину, яка проситься на волю, простити - те, що в житті Вашого хлопця було не одне єдине кохання, можливо, і в Вашому також, образи і помилки вас обох, прийняти, що у всього є не лише початок, але і кінець?
Спробуйте чесно відповісти собі на питання: що не дає Вам спокою - дитяче бажання не втрачати звичне і образа за нездійсненні сподівання, чи справжнє кохання, яке Ви хочете зберегти до кінця життя, бути йому вірною і не вабитись іншими перспективами і можливостями? Це Ваш вибір і лише Ваше рішення.

Здравствуйте, Марьяшка.
Расставание с любимым, а тем более после длительной истории отношений - это как переживание утраты. Будто даже какая-то часть вас самой ушла вместе с тем парнем. И это больно. И не знаешь - как же и что же делать дальше. Когда тебе 20, 4 года отношений - это очень-очень много. Дольше вы знаете только своих родителей и себя.
Потому полтора месяца - это не тот интервал времени, который приносит понимание и помогает перейти от острой боли, желания все вернуть, нежелания соглашаться с происходящим до того момента, когда все это становится опытом - вашим первым важнейшим опытом, который учит... может научить.
"знаю,що від мене нічого не залежить" - а вот это очень мешает. Эта фраза - ваше отношение. Означает она:
- все зависит от парня
- все зависит от психологов
- все зависит от времени
и так далее.
Понимаю - трудно, эмоции захлестывают. Поговорить есть с кем? Говорите. Столько, сколько слов есть - пока не скажете все. Пока не почувствуете - достаточно, дальше могу сама...