Як вмовити хлопця не закінчувати відносини, якщо він більше не довіряє ?

Ми з хлопцем у відносинах рік і 7 місяців. На початковому етапі відносин все було прекрасно. Почалася війна, я приїхала додому, він теж поїхав додому(ми живемо в одному місті) На наступний день батьки неочікувано кажуть мені, що я з сестрою їдемо до Польщі, сказали нікому не казати, навіть хлопцю.. На той період ми зустрічалися 4 місяці
в мене така сім\'я, що завжди я мала слухати батьків, та робити як вони скажуть, можна сказати я їх боялась та робила як хочуть вони. Звісно я не сказала нічого хлопцеві, хоча вагалася казати чи ні. І от я вже стою на вокзалі з чемоданами і всією сім\'єю. На вокзалі зустріла подругу, вона теж їхала в сторону заходу. В якийсь момент мій хлопець дізнається що я на вокзалі, та буду їхати до Польщі, дізнався він це від друга, який побачив мене там. Сам хлопець живе 15 хвилин від вокзалу. Коли він написав мені через подружку( тому що в той момент телефону в мене не було, тільки планшет але ним було максимально не зручно користуватись) я була в незрозумілому стані, він писав що хоче прийти, а я кажу ні не треба, і наполегливо відмовляю його не приходити.. Першою причиною чому я не хотіла щоб він ішов це батьки, на той момент я боялась що вони дізнаються що я сказала хлопцеві що їду до Польщі, друга причина я не хотіла щоб він бачив мене в жахливому стані, так саме в жахливому стані, не помита голова, без макіяжу і тд. В той момент я навіть на хвилинку не задумалась що це найконченіша думка і причина щоб він не прийшов, та й взагалі що не важливо як я виглядаю. Я їду в іншу країну не зрозуміло на скільки, а моя кохана людина лишається тут.. в Україні як це я не хочу щоб вона приходила із за того що не хочу щоб вона побачила мене не нафарбованою.. нажаль я цього не розуміла на той момент навіть на каплю, я дуже йшла під думкою батьків, та не мала своїх щирих почуттів та власної думки. Звісно що після цієї ситуації мій хлопець не знав як поступити, він хотів навіть завершити стосунки, і зараз я його розумію.. На той момент я думала що все буде добре, і те що я не сказала цього ніяк не відобразиться на наших стосунках. Але аби так було як я думала.. Моє життя це суцільна ілюзія, чи казка в якій я живу і думаю що проблем не існує, а якщо й існують то це все херня. Але коли якась маленька проблема виникає, вона виглядає для мене як глобальна і це кінець світу, дуже накручуючи це. Добре дуже багато інформації, буду коротше до суті. Із за моїх же ілюзій я робила вчинки про які навіть не могла подумати що вони серйозні, та можуть зробити боляче моєму партнеру. Декілька днів тому сталась ще одна така ситуація. Загалом після всих ситуацій я казала що змінюсь, та більше не повторю такої помилки, і я справді думала що щось роблю, але я тільки думала .. насправді я нічого не робила. Тож після останньої ситуації хлопець остаточно вирішив що він більше не хоче відносин зі мною. Він не довіряє мені, не вірить жодному слову, зараз це тільки слова тому що ми не знаходимося поряд. Він не хоче навіть бачити мене, не те що слухати. Також причиною недовіри є те що я обіцяла підтримувати його, мотивувати, робити щось для того щоб йому було комфортне зі мною, і жити в кайф. Я думала що підтримую його, що слова все вийде це підтримка. Йому потрібна була інша підтримка, йому потрібно було зовсім не багато, але я не розуміла цього тоді. За декілька днів я зрозуміла набагато більше ніж за півтори року відносин. Я всим серцем хочу повернути його довіру, та зміцнити ці відносини, я готова на будь що.. Але як це втілити в реальність, якщо він більше не бачить в мені цього всього..