Вопрос от:
Анютка
Возраст:
30
Не можу балакати по телефону
Доброго дня.
Останнім часом не можу балакати по телефону. Коли це дзвінок по справі, наприклад телефонує чоловік щось уточнити, вчителі дітей, по роботі, тощо, то все норм, я можу відповідати і розмовляти. А коли це дзвінки від людей які полюбляють теревенити і використовують мене як вільні вуха, які все вислухають – то ні, теревенити я вже не можу. До того ж мені не зручно спілкуватися в форматі телефонної розмови довгий час. По-перше в мене багато справ і щодо роботи і щодо дому і сім'ї, це потребує багато часу, по-друге якщо я з дітьми, то дуже часто діти випрошують увагу саме під час моєї розмови по телефону. Також я перестала хотіти розмовляти з деякими людьми коли зрозуміла, що від мене хочуть уваги, розуміння, співчуття, залученості, а от через мої емоційні потреби в спілкуванні переступають. А ще тому що при зустрічах помітила, що наживо спілкування дуже відрізняється від того що по телефону і в переписках – наживо менш делікатне і доброзичливе. З іншого боку і з цими людьми я теж певні радощі в спілкуванні раніше отримувала - і від того відчуття що потрібна їм, що зі мною хочуть говорити, і обговорюючи те, що мене хвилює, і що мене теж вислуховували іноді.
Все ж я відмовляюся від розмов по телефону і погоджуюсь з ними лише на переписку, щоб я могла відповідати коли мені зручно. Ініціатива від мене пропала. Цих людей я періодично вважала досить близькими як мінімум приятельками чи навіть подругами. Зараз здається в мене немає друзів. Коли виникають в спілкуванні ситуації, що можна було б зблизитися з людьми і потоваришувати, то я тримаюся подалі, часто помічаю негативні моменти в людях, які я не можу прийняти. Раніше терпіла б заради спілкування, а зараз вже немає ресурсу пересилювати себе.
Чи нормально те що я відмовляюся від спілкування і тримаюсь з людьми так
обережно? Ще є люди, до яких я відкрита, ініціативна любляча, це чоловік, діти і сестра, але і з нею розумію, що можу лише трохи і періодично щиро спілкуватися, відчуваю бар'єр у спілкуванні.
Побоююся що в мене якісь психічні порушення, що я не здатна до дружби і стабільного близького спілкування. Деякі люди називали мене соціопаткою. Хоча я з цим не згодна – я не ненавиджу людей, а люблю і прагну спілкування. Але трішки остерігаюся, зближуюся обережно. Шкода що зараз в моєму оточенні немає людей, з ким я могла б бути близькою і почувалася б розслаблено і спокійно в спілкуванні, я б цього хотіла.
Останнім часом не можу балакати по телефону. Коли це дзвінок по справі, наприклад телефонує чоловік щось уточнити, вчителі дітей, по роботі, тощо, то все норм, я можу відповідати і розмовляти. А коли це дзвінки від людей які полюбляють теревенити і використовують мене як вільні вуха, які все вислухають – то ні, теревенити я вже не можу. До того ж мені не зручно спілкуватися в форматі телефонної розмови довгий час. По-перше в мене багато справ і щодо роботи і щодо дому і сім'ї, це потребує багато часу, по-друге якщо я з дітьми, то дуже часто діти випрошують увагу саме під час моєї розмови по телефону. Також я перестала хотіти розмовляти з деякими людьми коли зрозуміла, що від мене хочуть уваги, розуміння, співчуття, залученості, а от через мої емоційні потреби в спілкуванні переступають. А ще тому що при зустрічах помітила, що наживо спілкування дуже відрізняється від того що по телефону і в переписках – наживо менш делікатне і доброзичливе. З іншого боку і з цими людьми я теж певні радощі в спілкуванні раніше отримувала - і від того відчуття що потрібна їм, що зі мною хочуть говорити, і обговорюючи те, що мене хвилює, і що мене теж вислуховували іноді.
Все ж я відмовляюся від розмов по телефону і погоджуюсь з ними лише на переписку, щоб я могла відповідати коли мені зручно. Ініціатива від мене пропала. Цих людей я періодично вважала досить близькими як мінімум приятельками чи навіть подругами. Зараз здається в мене немає друзів. Коли виникають в спілкуванні ситуації, що можна було б зблизитися з людьми і потоваришувати, то я тримаюся подалі, часто помічаю негативні моменти в людях, які я не можу прийняти. Раніше терпіла б заради спілкування, а зараз вже немає ресурсу пересилювати себе.
Чи нормально те що я відмовляюся від спілкування і тримаюсь з людьми так
обережно? Ще є люди, до яких я відкрита, ініціативна любляча, це чоловік, діти і сестра, але і з нею розумію, що можу лише трохи і періодично щиро спілкуватися, відчуваю бар'єр у спілкуванні.
Побоююся що в мене якісь психічні порушення, що я не здатна до дружби і стабільного близького спілкування. Деякі люди називали мене соціопаткою. Хоча я з цим не згодна – я не ненавиджу людей, а люблю і прагну спілкування. Але трішки остерігаюся, зближуюся обережно. Шкода що зараз в моєму оточенні немає людей, з ким я могла б бути близькою і почувалася б розслаблено і спокійно в спілкуванні, я б цього хотіла.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
