Не можу вирішити, що робити

Проблема така, що я не можу вирішити, що робити і як воно буде краще. Я розглядаю кілька варіантів і жоден мене не влаштовує. Вони стосуються життя і пошуку роботи.
Варіант перший: сидіти вдома, шукати роботу у своєму місті, можливо, стати на облік у службі зайнятості. Чекати закінчення війни, а далі видно буде. Жити на свою пенсію по інвалідності. Мінуси - жити з мамою, яка дратує своєю присутністю. На одну пенсію не дуже добре жити.
Варіант другий: їхати у одне з великих міст на заході України, шукати там роботу. Вакансії, за якими б я міг працювати, там є. Проблема у тому, що графіки мене не влаштовують. Це робочий день по 11-12 годин, часто по 5-6 днів на тиждень. Часу на особисте життя не залишиться. Та і сил не вистачить. Плюси - буде більше грошей і свободи. Але коли їми користуватися з такою роботою?
Є ще один момент - у мене проблеми із спілкуванням, із взаємодією з людьми. Треба допомога психолога, або психотерапевта. Але у нашому місті їх немає, та і грошей зайвих немає. Якби я поїхав на захід, то там і місто побільше, і психологічна допомога знайшлася б і гроші. Але як поїхати при проблемах у спілкуванні? Чи не буде це надто великим стресом? Та і коли до психотерапевта ходити з такими графіками роботи і втомою?
Я у безвиході і постійному стресі через неможливість прийняти рішення. Жоден варіант мене не влаштовує.
Вся ця безвихідь підштовхує до третього варіанту - нічого не вибирати і не жити взагалі. Бо який смисл у цьому всьому, якщо все життя одне страждання. Життя має приносити радість, а воно нічого такого не дає. Лише стрес, злість і нещасність.