Досягнення цілі

ця версія де я ображена і обмежена по відчуттях мені набагато простіше, легше, ніби як є розуміння, що таку версію я простіше витримаю. Але я не хочу щоб так було, розумієте? Я хочу пройти цю ситуацію і рухатися далі.

Ганна, доброго дня. Ви хочете вийти із зони комфорту в зону розвитку. Це непросто і потребує від Вас певних ресурсів. Вам вирішувати, чи є вони у Вас.

Виходить що коли я досягну цілі, то крім приємного я ще й розізлюся на кількох людей, а також буду відчувати сильну тривогу і розгубленість щодо майбутнього.

Злитись - природньо, але важливо знати, як обходитись з цим почуттям. Ви можете звернутись до психолога, щоб навчитись витримувати як свою злість, так і тривогу. Можливо, в результаті проведеної роботи Ви будете відчувати щось інше, а також будете більш впевнені щодо свого майбутнього.

Доброго дня, Ганно!

Ви задаєте дуже цікаві та глибокі питання. Мені збоку не видається, що Вам вигідно бути жертвою обставин. Скоріше виглядає як те, що Ви наразі сприймаєте життя як марафон, де за кожне досягнення є певна винагорода. Також бачу, що на Вас впливає соціальне оточення, на яке Ви сердитесь час від часу. Це, на мою думку, про жагу до дій та зовнішню мотивацію одночасно.

Це добре, що Ви хочете розвиватися і досягати своєї мети, але коли мотивація суто зовнішня (схвалення оточуючих, винагорода) або компенсація певних внутрішніх комплексів (вважати самого себе успішною людиною, тоді як за відсутності досягнень нема такого відчуття) - вона швидко закінчується. І якщо кількість вкладених у справу зусиль пропорційно значно більша, ніж отримане в процесі задоволення або почуття осмисленості власної праці, то успіх закономірно не радуватиме.

Розкажіть, будь-ласка, якої мети Ви хочете досягти? Чому саме її? Який вплив на Вас мають близькі люди, знайомі та родичі, чи боїтеся Ви когось розчарувати?

Виходить що коли я досягну цілі, то крім приємного я ще й розізлюся на кількох людей, а також буду відчувати сильну тривогу і розгубленість щодо майбутнього.

Если достижение цели будет заставлять вас злиться и тревожиться, то психика конечно же будет сопротивляться этому . И у вас просто не получится прийти к результату.

Якщо не досягну, то близька людина розізлиться на мене, буде тиснути і я буду ображатися на багатьох людей, а також мої можливості будуть обмежені і мені не треба буде приймати рішення що робити.

И поэтому логично, что эта

версія

набагато простіше, легше

Потому что гораздо легче не брать на себя ответственность и обижаться на других, чем что-то делать.

А варіант досягти цілі і дозволити собі сердитися – в цьому варіанті я здаюся собі поганою, + незрозуміло що робити з тою тривогою щодо наступних кроків, а винагорода дуже слабка для мене буде.

А у вас нет варианта достижения цели и получения удовольствия от этого?
Почему обязательно надо как-то страдать - сердиться, злиться, тревожиться?

Що б ви порекомендували щодо моєї ситуації?

Может имеет смысл уменьшить тревожность и убрать злость и раздражение?
А заодно научиться брать на себя ответственность и не перекладывать ее на других, чтобы потом не обижаться?

добре, правильно, шляхетно і відповідно буде таки досягти цілі...

И вообще, разобраться с тем, чего вы для себя хотите и зачем вам нужно достигать цели?

Вітаю, Ганна.
"Ставлю ціль, важливу, вона передбачає що я вчиню як треба і відповідально, аналізую що буде в результаті"
---
Настільки все " вітієвато":
- Ви завжди така " продумана"? Всі свої дії так ретельно обмірковуєте?

- " ціль" чия? Ваша або близької людини? Бо таке враження, що не Ваша. Якщо це Ваша " ціль", то чому близька людина повинна розізлитися у випадку її не досягнення та ще почати тиснути?
- якщо в результаті досягнення Ви будете відчувати "крім приємного я ще й розізлюся на кількох людей, а також буду відчувати сильну тривогу і розгубленість щодо майбутнього"
Може з ціллю щось не те?
-"Але я розумію разом з тим що добре, правильно, шляхетно і відповідно буде таки досягти цілі"
Все ж таки, ціль не Ваша. Для кого це все робити? А якщо відмовитися? Сказати:" Ні. Я не хочу це робити?"
---
На мою думку, Ви стаєте " жертвою обставин", бо не вмієте отстоювати власні кордони та говорити " ні", також є питання з тривожністю.

Це все дуже сумно. Але маємо що маємо. Тому пропоную з цим запитом звернутися на індивідуальну консультацію, що значно прискорить рішення цієї проблеми: або Ви все ж завершите проект, або з чистою совістю кинете цю справу.

Це все дуже сумно. Але маємо що маємо. Тому пропоную з цим запитом звернутися на індивідуальну консультацію, що значно прискорить рішення цієї проблеми: або Ви все ж завершите проект, або з чистою совістю кинете цю справу.

Як зробити, щоб мені не було вигідно бути жертвою обставин?

Або ви управляєте собою в обставинах, або вами управляють обставини!
Подумайте ЩО вам більш Вигідно і більш конструктивно!
Велике мистецтво життя полягаєв тому, щоб навчитися пливти по течіїї, АЛЕ ДО СВОЇХ ЦІЛЕЙ!
А бути удобною, це бути сєдобною!))))))

Зовсім не бачу тут "жертви ".
Ви берете на себе відповідальність за свої рішення і дії.
Жертва перекидує відповідальність на обставини і людей.

Більше того, бачу досить відверті ваші зізнання, аналіз вчинку, розуміння багатьох складових.
Це більше про свідому особистість, ніж про жертву. Ну, хіба що "мене вмовили" трохи заважає, хоча тут же Ви розумієте, що рішення все ж було ваше.

Те, що Ви бунтуєте і чините опір зрозуміло, бо Ви не хотіли робити цей проект.

Щоб наступний раз був іншим, важливо пропрацювати цю тему, коли Ви не хочете бути поганою в чиїхось очах. Це можна зробити індивідуально з фахівцем.
"Тренуватись" можна не тільки на великих справах (цей проект, або потім новий), а в повсякденному житті.

І не варто себе критикувати.
Кожна людина в кожний момент часу вчиняє ТІЛЬКИ ТАК, ЯК УМІЄ.
Якби уміла інакше-вчинила б інакше.

Відчути себе Собою, відчути своє право відмовити- не так вже й просто.
Ваша історія формування особистості була такою, що Ви не маєте "опції " відстоювання своїх кордонів. Так буває. Коріння тут частіше за все в дитинстві.
Але НЕ це важливо.
А те, що Ви побачили цей момент і те, що готові його змінити.
Вірте в Себе.

Щодо проекту, можна пошукати різні способи вирішення проблеми, не тільки виконати його. Можна "делегувати " комусь, або знайти причину, щоб відмовитись.
Важливо розуміти, що це не ловушка, бо відчуття несвободи також сильно додає дискомфорту.