Дивна поведінка сина

Доброго дня, Вікторіє!

По-перше, хотілось би сказати, що добре, що Ви вирішили звернутись по допомогу.

По-друге, погойдування може бути спричинене чим завгодно. Перше що спадає на думку - це імовірність розладу аутистичного спектру, наприклад синдрому Аспергера. При деяких формах аутизму в людини можуть спостерігатися стереотипні повторювані рухи, які мають назву стимінгу (або самостимуляції, повторення одних і тих самих рухів для самозаспокоєння). Але це лише моє припущення, для його підтвердження чи спростування треба думка експерта (лікаря-психіатра).
Це не лікується і робити з цим нічого не треба. Бо якщо зупиняти людину, яка робить стереотипні повторювані рухи через тривожність, вона буде тривожитися ще сильніш і більш хотіти повторювати ці рухи щоб не нервувати. Думаю, варто дати синові більше особистого простору, щоб він міг вночі бути на самоті якийсь час і не був постійно під Вашим контролем. Це тільки посилюватиме його тривожність і спонукатиме до "дивної поведінки".

Діти з аутичним спектром використовують стереотипні рухи, навіть якщо ситуація навколо не загрозлива (для них вона може виглядати інакше.

А нормотипові діти можуть так реагувати на стресові ситуації, які могли бути викликані і тим, як поводилась бабуся.

Якщо він так заспокоював себе в дитинстві, то це могло лишитись, як звичка.

Але варто було б проконсультуватися в невролога, оскільки якщо сон неспокійний, то можливо треба медикаментозно підтримати нервову систему.
В будь якому разі організм вночі має відпочивати, і з цим варто допомогти .

Дякую за відповідь. Так, це може бути тою травмою, яку тоді дитина звикла "загойдувати". Але, як на мене, це ще і нестача любові та уваги саме мами. Адже, маленька дитина дуже її потребує..
Зараз Ваш син навіть може неусвідомлювати, чому відчуває дратування та агресію до Вас...
У нього може глибоко в душі бути відчуття покинутості та відторгнутості.
Зважаючи, що мама та дитина - це єдине ціле на підсвідомому рівні, а підлітки ще занадто незрілі для серйозних внутрішніх трансформацій, я б радила саме Вам звернутися до психолога, щоб розібратися, як себе поводити далі з ним і як йому допомогти. Бо травми самі по собі не проходять. А зважаючи на поведінку, на превеликий жаль, можуть ускладнюватися...
Якщо існує проблема, існує і шлях її подолання, однозначно.

Відредаговано автором 23-11-2023 19:05:36