Тривожний тип прив’язаності. Криза у стосунках

Вітаю. Ви праві в тому, що якість нашої привязанності, впливає на наші стосунки і поведінку в подальшому житті. Страх бути покинутим- найбільший наш страх якого ми уникаємо, адже «бути любимим» одна з наших базових потреб. З часом ми пристосовуємося, і обираємо стратегію для виживання в умовах, що склалися. Судячи з вашої розповіді, ваша стратегія Пристосування. Я буду милим і лагідним, покладистим і безпроблемним..Вся ваша увага сконцентрована на партнеру: ви стаєте пильна і слідкуєте чи йому добре.

Я боюсь задати питання в штики так як тривожусь що він мене залишить.

він 2 місяці грав постійно майже не виходячи нікуди, я все робила в плані готовки, уборки і стірку їсти йому приносила.

Пересилити себе і задати питання навіщо ж я йому якщо повністю завжди була не цікава?

Задати таке питання і справді дуже страшно, бо відповідь може бути різна, краще уникати. Тай саме питання нічого кардинально не вирішить, всеодно наступний партнер буде теж емоційно недоступний:

Я росла без батька, мама приїжджала тільки на вихідні.)

Стосунки з іншим, починаються зі стосунків з собою: опрацювати питання, що тягнуться з минулого, зрозуміти для чого мені стосунки і яка я в них?….
Робота для індивідуальної терапії. Почати давати собі те, що я очікую від інших.

Що мені робити? Пересилити себе і задати питання навіщо ж я йому якщо повністю завжди була не цікава?

Якщо готові почути правду, то так. Якщо ні - живіть і далі в цьому, доки не трапиться щось погане.
А в цілому Ваше питання - це запит на довгострокову психотерапію з психологом. Інакше подібні психологічні травми не вилікувати.