Не можу себе знайти

Ваш стан зрозумілий. Він викликаний травматичними подіями, які Ви пережили.
Вам дуже допомогла б підтримка психолога, навіть онлайн.
Дуже важливо відчути, що Ви не одна. До того ж є техніки, що допомагають зняти сильну емоційну напругу, яку Ви зараз відчуваєте.
Спробуйте описувати свої переживання у зошиті. Більшості людей спочатку важко повертатися до болючих спогадів, проте при багаторазовому повторенні подія втрачає емоційний заряд.
Робіть щось руками - наприклад, можна малювати, в'язати. Це також заспокоює.
Робота руками рятує, організм починає працювати по-іншому, напруга зменшується і стрес стає меншим

Доброго ранку!

НЕ МОЖУ СЕБЕ ЗНАЙТИ

Співчуваю Вам. Мабуть, дещо в собі загубили. Зовні Ви та ж сама особистість, а всередині щось важливе втрачене...
Ймовірно, ресурс вичерпався. Можливо, старі сенси, якими звично користувались і жили, втратили цінність. А нові ще не з'явились. Не напрацьовані.

Отже, настав час спокійно, виважено і відповідально зазирнути в себе, щоби розібратись в усьому. Зрештою, знайти відповідь, хто Я є тепер? Що я віддаю ішним, а що отримую? Може, потрібно щось важливе переглянути і скорегувати.
Не все загалом, а по одинці - окремо кожен аспект життя.
НАЙПЕРШЕ - чи вмію дбати по-справжньому про себе? Цінувати себе і т.д.?

Полізли якісь дитячі образи на маму.

Затиснуті і приховані емоції дитинтства, як виявилось, нікуди не поділись. З ними варто попрацювати. Щось перепрожити, звільнившись від образ і переглянувши очима вже дорослої людини обставини минулого.

Чоловік покійний вже 10 год. Людина поряд не така.

Це окреме питання. Наскільки Вас задовольняють теперішні взаємини? Що РЕАЛЬНО можна змінити на краще?

Від батька відмовилась. Він живе в москві.

Невже схвалює агресію росії?

Але про нього думаю. Йому 78 .

Важко не думати?! Про те має значення, в якому ключі думаєте? Погано, коли думки знесилюють.

Питаюсь сама себе витянути, але розумію,що вже роблю собі гірше.

Розкажіть, яким чином намагаєтесь себе витягнути?

Доброго дня!
У мирному житті, поки все врівноважено, нам вдається "тікати" від самих себе, приховавши непрожиті дитячі травми та дорослі проблеми на рівні підсвідомості. Бо так простіше жити і не потрібно нічого змінювати в собі. Але наше життя так влаштоване, що знайде спосіб нас вивести з рівноваги, що і трапилося з початком повномасштабної...
Всі ми дуже по різному реагуємо у стресових ситуаціях. Це суто особистісне, що визначає типаж людини. Як на мене, Ви з тих людей, яким легше ризикувати життям, аніж усвідомлено занурюватися в глиб себе. Бо там біль, більший за ризик втратити життя, як це не дивно...
І поки Ви жили у режимі постійного викиду адреналіну, відчували, що життя вирує і Ви, безпосередньо, впливає на на нього своїми хоробрими діями. Але як тільки припинили жити у стані постійного ризику, все, що постійний стрес вивільнив, почало підніматися "нагору". Це як банка, у якій весь осад осів на дно. Як тільки банку струсите, осад підніметься наверх... Окрім того, за відсутності розуміння основного сенсу життя, пішло від Вас і саме відчуття, що Ви живете... Та і сам організм звик "викидати" велетенські порції адреналіну. Тобто, склалася ситуація, коли з'явилася звичка організму бути весь час в тонусі, але зовнішньої потреби у цьому вже немає. Але, у той же час, це також підсилило і Ваші внутрішні ресурси... Тобто, прийшов час розібратися з тією купою непрожитих травм та проблем, що накопичилися з народження. Як на мене, Вас можна привітати з тим, що Ви тепер досягли вже готовності розібратися у собі. А це для нашої людської особистості надзвичайно важливо. Це час переосмислення себе та свого життя.
І, повірте, те, що ми боїмося побачити в соб, виявляється на практиці, не таким вже і страшним, як тільки наберемося сміливості з усім розібратися.
Ми дорослішаємо і нам здається, що все, що відчували в дитинстві, давно минуло, але... Виявляється, нічого нікуди не дівається. І якщо маленька дівчинка зазнала якогось психо-емоційного болю у стосунках з рідними, до тих пір, поки ця дівчинка не буде почута, так і залишиться всередині маленькою ображеною та безпорадною дитиною скільки б фізичних років їй вже не було. І чи не тому ще Ви так ризикували, що комусь і щось несвідомо хотіли своїм героїзмом довести?

Відредаговано автором 17-12-2023 13:08:53

ДОброго часу доби!
Дуууууже співчуваю Вам!!! Коли є такі близьки зв'язки із страною агресором - переживається глибинна руйнація на ментальному, емоційному та родовому рівнях... Це жахливі відчуття і почуття.. шалено болісні думки.. з цим важко жити, іноді неможливо прийняти і все це свідомо чи підсвідомо але руйную людину...

Зараз не можу справитись з собою ,в так званому,спокійному стані.

Скоріш за все, це пов'язано з тотальним виснеженням та вигоранням. На адреналіні, люди і на паламаних ногах ходять доволі довго не відчуваючи болі.. І зараз Вам дуууже і дуже потрібна опомога фахівця, стабілізація ,підтримка...
Дуже раджу обрати фахівця та попрацювати з психологом. Не дивіться на вартість - багато з тих, хто тут є, мають соціальні місця, запитуйте, звертайтеся - відчиняють тому, хто стукає.