Дитині не подобається іноземна мова і вона забороняє вчити родині

Добрий вечір!
Здається, Ви вже задавали своє питання тут?
Ситуація складна. І з одного боку дитина НЕ МАЄ ПРАВА Вам забороняти вивчати мову, але з іншого, дочка розуміє, що якщо ви всі її вивчите, то точно поїдете туди жити, а вона цього НЕ ХОЧЕ. І МАЄ ПРАВО не хотіти, до речі.
Як же ж врахувати і її інтереси? Чи ви не хочете і не збираєтеся їх враховувати? Вирішили поїхати туди - і поїдете. А її змусите поїхати з вами, бо вона ще замала. Так?

ДОброго часу доби!
Підтримую колегу - складна ситуація. Без терплячого поступового домовляння ніяк не впоратися..
Розмови можна вести і по десять разів на день - питання як саме побудована розмова, яким тоном, з якою метою..
От яка мета Ваших розмов з донькою? Чого хочете досягти?

Спокійного вивчення мови та переїзду в нашу улюблену країну. До речі, ми не змушуємо її вчити. Не хоче то добре хай буде так. Але ми хочемо щоб вона нам не заважала вчити цю мову.

от все це направлене не на неї - а на Ваші інтереси. В цих цілях вона не врахована,. Ні її почуття, ні її бажання не мають знаення. Ви можете і далі багато з нею говорити, але вона буде давати супротив.
В подібних випадках важливо відчути та почути трагедію дитини. Її безпорадність, беззахистність і безвихідь (вонане може нічого вдіяти і вимушена скоритися і бути там, де їй дуууже не подобається... ви тільки уявіть собі відчай Вашої дитини...).
Я б радила змінити ціль і лексику розмов з Ваших потреб і цілей, на її біль, сум та відчай...
Подивіться мультфільм "Головоломка".. навіть всією родиною буде корисно.

У нас така ситуація що їхати треба.Війна.

Війна в країні, так. І я тут зараз живу також. Чи ви живете в зоні бойових дій? А тому треба швидко від'їзжати?
Але ж Ви НЕ почули мене, взагалі. Скоріш за все як не чуєте й власної доньки.
Бо не відповіли мені на моє цілком КОНКРЕТНЕ питання:

Як же ж врахувати і її інтереси? Чи ви не хочете і не збираєтеся їх враховувати? Вирішили поїхати туди - і поїдете. А її змусите поїхати з вами, бо вона ще замала. Так?

Дайте будь ласка на нього відповідь.

Відредаговано автором 16-01-2024 19:03:07

Доброго дня!

Розмови ведуться кожного дня, навіть до психолога ходили. Все безрезультатно.

Чого Ви очікували від походу до психолога? Він же нікого не вмовляє і не переконує. Він допомагає батькам зрозуміти, які у дитини є не закриті потреби.
Розмови, звісно, потрібні, заперечень нема, проте спілкування має бути безпечне і зацікавлене. А ще краще вчинки.
За дитину несете відповідальність ви - батьки. Тому усі рішення приймаються батьками(!) Але не тупо і жорстко. З повагою і увагою до бажань і думок усих членів сім'ї, якщо вони не шкодять інтересам родини.

Відповідь одна Мені не подобається ця мова, мені не подобається ця країна...я хочу іншу.. мені не комфортно коли ви розмовляєте на ній,слухаєте музуку, дивитесь відео про цю країну. Все це почалось з рік тому.

Своєю радикальною незгодою дочка може зламати дорослих батьків. І то буде справжня драма, якщо не трагедія. Однак, на мою думку, варто все ж таки, набравшись терпіння, дослідити достеменні причини її небажання і заборони Вам рухатись у бік реалізації власного рішення.
Можливо, за тим ховається небажання розлучатись із друзями. Можливо ще якісь дуже важливі для неї причини і обставини.

Ми хочемо жити в цій країні і фінансово вона нам підхотить. Це також було сказано їй. Але поведінка не змінюється.

Подивіться на ситуацію ось з якого боку. Для дочки це може бути корисний досвід обстоювання власних бажань, який, зрештою, допоможе їй вибудовати модель прийнятного поєднання своїх потреб з потребами рідних. Причому модель конструктивна і по суті і в своїх проявах.
І для Вас цей виклик може стати проривним у змозі дослухатись і враховувати особистісні відмінності усих членів сім'ї.

Відредаговано автором 17-01-2024 11:15:27

Відповідь одна Мені не подобається ця мова, мені не подобається ця країна...я хочу іншу.. мені не комфортно коли ви розмовляєте на ній,слухаєте музуку, дивитесь відео про цю країну.

Як Ви думаєте, чи відчуває донька себе почутою? Саме почутою і прийнятою в своєму небажанні. Можливо, якогось співчуття до її складнощів, вона має на це право.Бо виглядає як протистояння окремо вас і окремо доньки.

Поки Ви організовуєте все так, щоб змусити дочку. Навіть до психолога водили.
Вона чинить спротив.
Вона захищає Себе.
Бо більше її ніхто не захистить.
Бо в родині її не хочуть слухати.
Навіть складно уявити себе в родині, коли всі проти тебе.

Але якщо Ви дійсно спробуєте стати на сторону своєї доньки, то, можливо, зможете налагодити з нею стосунки та обговорити все, що її хвилює, або лякає.
Обговорити, і можливо, знайти якісь рішення.
Але з урахуванням її думки і почуттів.
Дитина може боятись незнайомого, втрати друзів, складностей в навчанні чи спілкуванні.
І навряд чи вона може вірити в те, що сім'я їй допоможе, адже вона вже зараз розуміє як це відбувається- їй просто кажуть "не придумувати дурниць".

А в ситуації коаліції "всі проти одної" ваша донька молодець, проявляє внутрішню силу.
Хоча їй це важко, напевно.

Щодо самої країни- завжди можна знайти якісь цікавинки, які дитині буде хотітись побачити, зробити з переїзду цікаву пригоду, в решті решт, вона може після повноліття обрати повернутись, чи жити ще десь, де їй сподобається більше.
Але все це має сенс тільки за однієї умови- коли батьки ДІЙСНО захочуть щирого спілкування з донькою.
Тільки тоді дівчинка має шанс на віру в те, що її там не кинуть саму розгрібати свої проблеми, бо будуть вважати їх незначними.

Спокійного вивчення мови та переїзду в нашу улюблену країну. До речі, ми не змушуємо її вчити. Не хоче то добре хай буде так. Але ми хочемо щоб вона нам не заважала вчити цю мову

Вы знаете, ваш ответ звучит так, как будто вы живете своей семье - отец, мать, подросток, а дочка болтается где-то сбоку и мешает вам, ее мнение неважно и как ей будет - тоже как-то все равно, главное, чтобы не мешалась вам под ногами. Хочется закричать "А как же я? А как мне, вам все равно что ли?". А ведь я чужой человек. Могу представить как дочери вашей.
Как вы видите проживание в стране, где ребенок не будет учить язык? Как она тогда будет социализироваться?
Вы ж понимаете, что переезд это тяжело, особенно когда нет поддержки и не на кого и не на что опереться.
У детей уже какой год все наперекосяк - ковид, онлайн обучение, война. А тут ба и выдернули из всего привычного и повезли туда, где плохо и не нравится. А родители отмахиваются "да отвали, не мешай нам учить язык". Дочке-то как?