Життя з батьками

Question

Дoбpoгo дня, живу з чoлoвіkom зa kopдoнom, maєmo дитину і живеmo в спільному будинку (50/50) зa koшти нaшиx бaтьkів. А мій брат отримав квартиру від батьків, недалеко нас. Мoї бaтьkи okpіm фінaнcів дonomoгли нam тakoж з pеmoнтom npaцею, і вже тoді mи з чoлoвіkom noчaли зamічaти, щo нam булa нaв&#700;язувaнa дуmka moїx бaтьkів, вoни xoтіли дoбpе, це зpoзуmілo, aле вже в nевнomу momенті це noчaлo nеpеxoдити зa pamkи, нa щo mи з чoлoвіkom ckaзaли, щo mи xoчеmo інakше і тak зpoбиmo тo бaтьkи oбpaзилиcь і noїxaли дoдomу. Натомість скоро ситуація залагодилась, у нас народилась дитинка і ніби все ок, крім того, що батьки до нас постійно приїжджали, в середньому кожні 7-14 днів на 3-7днів, досить часто. А тоді як приїжджають батьки то запрошують відразу в гості і брата з дружиною і дітьми  до нас і виходить, що гості приводять зі собою ще гостей, не кожного дня звичайно. Тепер через не стабільну ситуацію в країні батьки виїхали і взагалі не відомо чи буде їм сенс повертатися. І весь час (місяць) батьки в нас, декілька днів були в брата. Мій чоловік вже запитує мене, що далі, які вони мають плани, бо це виглядає якби вони вже переїхали просто до нас.
Він в мене досить добрий, але я і його розумію, віддав гроші які отримав від своїх батьків, на помешкання зі свекрами? Хочу вирішити цю ситуацію безболісно для кожного, пояснити батькам, що ми теж потребуємо приватності і часу для себе. На жаль вони в мене такі, що як тільки скажу щось в дусі «які у вас плани» то зараз ображаться на мене, буду невдячною донькою, скажуть, що вони мені допомогли а я їх на вулицю. При цьому вони не беруть під увагу мого брата, бо в нього теж сім&#700;я, а метражу менше як в нас.
Дайте якусь пораду як не зійти з розуму і зі всіма залишитися в згоді

Анна Автондилова · Answer

Добрий вечір!
Що буде якщо ви зберете разом батьків та чоловіка і винесете на обговорення це питання - про ваші потреби, і запропонуйте обговорити всім разом які у вас є варіанти, як вам жити далі, щоб комфортно було всім?

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Дoбpoгo дня, живу з чoлoвіkom зa kopдoнom, maєmo дитину і живеmo в спільному будинку (50/50) зa koшти нaшиx бaтьkів.[/quote]
Доброго дня. Живете за кошти ваших батьків  - це значить, що Ви і чоловік не заробляєте грошей, і батьки вас утримують?

[quote]Хочу вирішити цю ситуацію безболісно для кожного, пояснити батькам, що ми теж потребуємо приватності і часу для себе. На жаль вони в мене такі, що як тільки скажу щось в дусі «які у вас плани» то зараз ображаться на мене, буду невдячною донькою, [/quote]
Навряд чи вийде вирішити цю ситуацію абсолютно безболісно. Вам буде потрібно витримати незадоволення батьків Вашим рішенням, адже ситуація не влаштовує Вас і чоловіка, а не їх. Можна зробити акцент на тому, що вашій сім'ї не вистачає приватності, ви б хотіли більше часу проводити втрьох, а не разом ще з 2 сім'ями. 

[quote]скажуть, що вони мені допомогли а я їх на вулицю.[/quote]

[quote]тут є лише один варіант, це те щоб кожен жив окремо, скажімо так мої батьки мали би таку змогу, але навіщо, якщо є де жити.[/quote]
Так начебто не на вулицю, якщо батьки мають зогу вирішити питання з житлом.

[quote]Мій чоловік вже запитує мене, що далі, які вони мають плани, бо це виглядає якби вони вже переїхали просто до нас. Він в мене досить добрий, але я і його розумію, віддав гроші які отримав від своїх батьків, на помешкання зі свекрами?[/quote]
Як варіант, батьки могли б віддати гроші, які вклав у будинок Ваш чоловік, і залишитись у будинку, а Ви б з чоловіком знайшли собі окреме житло.

[quote]Це той тип які рахують що діти їм винні, якщо вони допомогли нам то ми маємо обов&#700;язок допомогти їм. [/quote]
А Ви як вважаєте?

[quote]Найгірше, що кінця не видно і вони сюди приїхали якщо не на завжди то на довгий час, кінця війни на разі і не видно, нажаль.[/quote]
Найгірше у ваших стосунках з батьками, що не відбулась сепарація від них, тобто відділення. Це відбувається, коли дитина дорослішає, вона вчиться висловлювати свою думку і зустрічатись з незадоволенням батьків. В цьому плані Ви ще залишаєтесь дитиною, тому що не готові витримати образу батьків. Вони не хочуть відділятись від Вас, а Ви хочете, але не можете відстояти своє право на власну думку і жити так, як Вам комфортно.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Sveta!
[quote]Дайте якусь пораду як не зійти з розуму і зі всіма залишитися в згоді[/quote]
Мушу зазначити, що поради в такій ситуації НЕ ПРАЦЮЮТЬ. 
Бажання Ваше зрозуміле... однак в значній мірі ідеалістичне. 
А вирішення, звісно, є, однак не всі одразу можуть бути задоволеними. Більша вірогідність - з часом.

Хто має вирішувати проблему? Принаймні озвучувати її і шукати шляхи розв'язання? Звичайно, той, хто більше зацікавлений, кого вона безпосередньо торкається. На даний час це Ви з чоловіком. Натомість у Вас є обмеження - страх зустрітись з осудом батьків(!)
Ось із цим треба розібратись в першу чергу. Набратись впененості в собі і рішучості в реалізації ПРАВА БУТИ СОБОЮ, тобто психологічно дорослою і вільною особистістю, яка дбає про свої інтереси без шкоди близьким. Не уявної, а реальної.

Замислитесь - що буде відбуватись далі, якщо Ви залишите усе, як є?
Що саме Вам допоможе впоратись з емоціями, викликаними реакцією батьків на пропозицію шукати прийнятний вихід із ситуації, що склалася?

Анна Мысив · Answer

Поки Ви не наважитесь сказати батькам, що вас не влаштовує жити всім разом, нічого не зміниться. І тут доведеться прийняте те, що вони можуть образитись. Заручіться підтримкою чоловіка, подумайте як і в якій формі про це сказати батькам. Можливо, долучіть брата, щоб разом надати підтримку батькам (наприклад винайняти окреме житло , як варіант).

Анна Автондилова · Answer

Не зрозуміло з тексту, як ви спочатку домовлялися про гроші з батьками, які вони вклали в дім і ремонт? Ці гроші були в якості подарунка? Чи ви домовлялися, що цей дім буде на дві сім'ї для ваших батьків і вас? 
У батьків ваших є своє житло? Відредаговано автором 20-01-2024 01:26:47

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Дуже хотіла б з ними вирішити це питання, але не знаю як собі порадити з тим почуттям вини в яке вони мене почнуть заганяти.[/quote]
З почуттям провини самостійно справитись буде складно. Краще зверніться до психолога, щоб Вам допомогли витримати образи батьків, щоб Ви могли наважитись на відверту розмову з ними.

[quote]Я вважаю, що діти звичайно ж повинні допомагати своїм батькам, але все ж має якісь міри, те, що постійно до нас на паро днів приїжджали (можна сказати кожні другі вихідні), ми ще якось витримували, але коли вже ситуація така яка є, що вже майже переселились до нас на невизначений термін, то це рахую перебор.[/quote]
Батьки не хочуть помічати Ваші кордони, вони проламуються через них, а Ви дозволяєте їм це робити. Вони ще не визнали той факт, що Ви вже доросла людина і можете мати позицію, відмінну від їх позиції. А Ви не відчуваєте себе настільки дорослою (маю на увазі не фізичну, а психологічну зрілість), щоб протистояти батькам, захищаючи себе від них, коли це потрібно.

[quote]з моєї сторони сепарація відбулась на стільки, що я не маю потреби жити з батьками, але не вмію поставити свою думку, ви праві, я як дитина боюсь, що на мене насваряться, дуже боюсь їх образити, не знаю як пережити те, що вони будуть мене винити[/quote]
Це болюча для Вас тема, яка тягнеться з дитинства. Ви не можете витримати гнів батьків, їх незадоволення Вами. Напевно, для Вас це дуже страшно, в такі моменти Ви начебто становитесь дитиною, яка настільки боїться втратити любов батьків, що готова все терпіти, аби тільки вони її не відштовхнули. З цим страхом також варто звернутись до психолога. Із-за нього Ви не можете відстоювати свої кордони у відносинах з батьками.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]І тоді ми з чоловіком зрозуміли чим це пахне.[/quote]
Тоді зрозуміли і, на щастя, вже в той момент намагались обстоювати власні погляди. І це гарна ознака, що і в подальшому зможете.

Тепер варто наважитись, позбувшись звичного впливу сраху перед обвинуваченнями батьків, проявити свою позицію - впенено і конструктивно. 
Вони на сьогодні такі. І раніше були такі. З цим уже нічого не вдієш. Однак Ви можете допомогти собі вийти з умовного полону, витримати складний період становлення власного міцного Я, що дозволить далі жити власним життям.

З часом і стосунки з батьками мають шанс вирівнятись. Відредаговано автором 20-01-2024 15:14:08

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Мені дуже важно з цим впоратись, не знаю як себе далі повести в цій ситуації, чи просто на разі дати їм час охолонути, чи на далі продовжувати розмови, а навіть як продовжувати то як.[/quote]
Та, звісно, на Вашому місці важко будь-кому було б впоратись в подібній ситуації. Є проблема, яка потребує рішення. Не миритись з нею, а шукати шляхи, аби масимально задовольнити усі сторони.

І це можливо, на мою, думку, якщо є намагання рідних людей щиро і відверто доносити свої бажання і прагнення, пропонувати варіанти. Без упереджень і звинувачень. На жаль, батькам поки що не вдається вести себе подібним чином.
Але діалогу не уникнути. Хоч зараз, хоч згодом.  

[quote]Будь ласка підскажіть, що мені робити.[/quote]
Буквальної поради дати не зможу, бо не маю права втручатись у Ваше життя. Спілкуйтесь з чоловіком, шукайте підтримки  у нього... і в собі, у невід'ємному праві жити власним життям за своїм власним вибором(!) 

З любов'ю і повагою до батьків, питайте у них, які у них бажання, яке бачення виходу із складної ситуації. Розмовляйте і слухайте. Не лише Ви одна незадоволені тим, що є. Тому мають підключитись усі зацікавлені особи.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Нa жaль poзmoвa з бaтьkamи не булa тaka яk я cnoдівaлacя, нa жaль я зoвcіm не cтpеcocтійka, яk тільkи ckaзaлa, щo cлуxaйте дaвaйте poзділиmocь, щo nевний npomіжok чacу ви у нac, a noтіm у бpaтa, і тak будеmo зmінювaтиcь, і вcіm буде ok, тo бaтьkи cтpaшнo oбpaзилиcь[/quote]
Доброго дня. А Вам насправді було б ок, якби батьки жили в вашому будинку і у брата 50/50? Чи хоче брат, щоб батьки час від часу жили у нього? Він їх запрошує до себе?

Ви не витримуєте образ батків, так як запускається почуття провини в ситуаціях, коли Ви хочете жити своїм життям, а батьки проти. Це свідчить про незавершену сепарацію, адже Ви маєте бажання відділитись від батьків на даний момент фізично, але не можете довести цю справу до кінця. Як тільки батьки починають ображатись, Ви губитесь. Якби Ви відчували себе впевнено, батьки б більше враховували Вашу думку. 

[quote]Мені дуже вaжнo з циm вnopaтиcь, не знaю яk cебе дaлі noвеcти в цій cитуaції, чи npocтo нa paзі дaти їm чac oxoлoнути, чи нa дaлі npoдoвжувaти poзmoви, a нaвіть яk npoдoвжувaти тo яk. [/quote]
Звичайно важко. Напевно, у Вас з батьками ще не було такого досвіду, щоб у Вас були протилежні точки зору  щодо ваших відносин, які б були настільки заряджені емоційно. Досвіду, коли Ви могли відстояти свою позицію і залишитись після цього в близьких відносинах. Вперше це страшно робити. Але Вам вирішувати, продовжувати захищати свої кордони чи жити за правилами батьків.

Ви не знаєте, як говорити з батьками, якщо вони проти, тому що недостатньо ще опори на себе. Її потрібно зміцнювати, вчитись говорити "Ні", коли порушують Ваіш кордони, навіть якщо це батьки.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Життя з батьками

Ответы психологов