Не можу контролювати сльози

Аня, причин Вашого стану може бути багато.
Можливо, є психологічна причина, а можливо - проблема у нестачі вітаміну В12,або втоми. Але можуть бути й інші причини. Потрібно розбиратися.
Нестійкість нервової системи з'являється у людей, які довго перебувають у стані нервової напруги.
При цьому виділяються гормони : адреналін, норадреналін та кортизол, які виснажують організм. Плач допомагає знизити викид цих речовин та зменшити вплив стресу на психіку.
Лікарі вважають, що постійний плач також спричиняють ендокринні захворювання
Лікування залежатиме від причини плачу. При психологічних проблемах допомагає психолог, який вчить змінювати мислення та правильно сприймати негативні ситуації.
Якщо плач пов'язаний з гормональними проблемами, психічними чи неврологічними захворюваннями, лікар може призначити потрібні ліки.

Відредаговано автором 23-03-2024 21:56:45

Здравствуйте, Аня!
Как реагировали Ваши родители и др.родственники на Ваши слезы в детстве?
А на проявления такой естественной для всех нас и особенно в детстве - слабости?

Аня, доброго вечора. Людина не може контролювати всі свої емоції. Не існує такої кнопки, на яку б Ви натиснули і моментально заспокоїлись після цього.

Вам варто звернутись до психолога, щоб з'ясувати, чому Вам так погано, коли Вашу слабкість бачать інші люди. А також отримати досвід, коли Ви проявляєте її з психологом, і вчитесь перепрацьовувати з його допомогою, тим самим зменшуючи напруження і страх, що Ваші негативні емоції бачить хтось інший.

Неможливо видалити ту частину своєї психіки, яка причиняє Вам дискомфорт, але з нею є сенс познайомитись і адаптуватись, щоб жити далі з кращим розумінням себе, і менше страждати.

Доброго дня!

А что значит тяжелый ребенок - в вашем понимании?
Как вы себя проявляли в детстве?
И за что отец на вас злился?
А как вела себя мама?

В том то и дело, что вы уже взрослая - но пока еще реагируете как ребенок - в каких то ситуациях, которые вас как то провоцируют на эмоции. ( потому плачете - как ребенок и не можете успокоится - видимо как и в детстве было)
В каких конкретно ситуациях - вы начинаете плакать?
Приведите пожалуйста пример ( для понимания ситуации)
Когда чтото идет не так как вы хотите? или вы чегото не получаете от людей, или события не такие как вы хотите?
Или критика людей вас ранит?
Что именно?

а в каких ситуациях вы чувствуете безисходность?
Нужно понять для начала, что вас так раздражает... от чего вы чувствуете безисходность.
Тогда возможно будет понятно, что вас так напрягает.
И это объективно внешние раздражители, или ваши желания и опасения, страхи внутренние глубинные.
И уже потом с ними психиатру работать или психотерапевту.
Из того, что вы описываете вы не выдерживаете напряжения - и у вас идет видимо раздражение внутренние, злость, досада и потом истерика.
Тут лучше всего к психиатру обратиться. Возможно действительно мед. терапия нужна.

Відредаговано автором 24-03-2024 12:26:58

Я б пішла до психолога чи психіатра але чесно кажучи мені надто соромно обговорювати свої проблеми вживу з кимось. Найкращий варіант це анонімно

Ви вже почали це робити на форумі анонімно, і добре, що наважились на такий крок, щоб допомогти собі.

Але щоб вирішити проблему, потрібно буде звернутись до спеціаліста, можливо, не одного, щоб з'ясувати, що з Вами відбувається. Розумію, що це буде вихід із зони комфорту. І Вам вирішувати, що Ви готові зробити для того, щоб отримати допомогу. Можливо, он-лайн формат спілкування Вам більше підійде, ніж зустрічі в кабінеті.

Такий досвід можна порівняти з візитом до стоматолога, наприклад. Саме відвідування лікаря зазвичай малоприємне, і треба переступити через свій страх, щоб до нього дійти, але потім людина відчуває полегшення.

Оскільки я була важкою дитиною батько сильно злився. Але то було давно

Не має значення, коли це було - тому що це все одно воно залишило глибокий слід в душі. Від батьківської злості, від його несприйняття Ваших емоцій істерика у Вас й підсилювалася. Бо Ви відчували БЕЗВИХІДЬ:

Я не можу заспокоїтись і впадаю в істерику, коли відчуваю безвихідь, коли вже не можу стриматись і прориває як плотину

Що б Ви не робили, Вас - НЕ ПОЧУЮТЬ, а Вашими емоціями ЗНЕХТУЮТЬ.

Ну знаєте, бувають такі діти, вони постійно істерять у магазині, на вулиці і батьки їх не можуть заспокоїти і т.д. ти дивишся збоку, і хочеться їх вгамселити добре, дати хорошу збучку. Ось я такою була

Це ВАС батько хотів тоді вгамселити, а Ви перейняли його позицію, його ставлення до себе. Це називається "стокгольмський синдром": виправдання жертвою свого насильника.

І багато в кого також строгі батьки, але вони чомусь повиростали нормальними людьми, вміють себе контролювати

Невротичними вони повиростали, а не нормальними. Ступінь їхної "нормальності" Ви знати не можете - бо спостерігаєте за ними тільки ззовні. Психологи ж працюють з такими клієнтами і знають на практиці всі ті викривлення в психиці, які вони мають.

Я б пішла до психолога чи психіатра але чесно кажучи мені надто соромно обговорювати свої проблеми вживу з кимось. Найкращий варіант це анонімно

Воно й робиться анонімно. І на терапії не тільки обговорюють, але й працюють з допомогою спеціальних технік над емоційним станом людини.

Це не так часто буває, але коли буває це просто якась .мм, катастрофа, воно руйнує мене і стосунки з іншими людьми

Це і є та мотивація, що 100% підштовхує до вирішення цієї проблеми.

Як з цим впоратись???

Точно НЕ перепискою на сайті. І не розмовами про життя у форматі консультацій. Глибинною психотерапією. ONLY. Ви навряд чи зараз маєте уявлення, що це таке, але цього і не треба. Зрозумієте в процесі.
Якщо ж будете по-дитячому очікувати чарівної поради на сайтах та форумах - просто згаєте свій час. А істерики будуть продовжуватись...