Можливо мені змінити витрати на себе чи більше дозволяти хлопцеві?

↩ Реакція на відповідь № 364222 для Валентина Михайловна

А де я написала,що саме я «дозволила» купити йому цю покупку? Дуже неприємно було читати,що мій хлопець як ви сказали «мій син неповнолітній»
Ми дорослі люди ,у нас спільний бюджет ,у нас є інші витрати чи проблеми. Ми завжди радимось щодо покупки того чи іншого один з одним,звичайно не беручи подарунки на свята. Нам це не принизливо! Для початку ви хоча б спитали чи це завжди так у нас або ж чи влаштовує порадитись перед покупкою речей,чи то побутовою технікою один з одним. Перш ніж писати вашу першу частину тексту!

↩ Реакція на відповідь № 364266 для Володимир Анатолійович

Дякую за вашу відповідь.
Тема « МОЖЛИВО МЕНІ ЗМІНИТИ ВИТРАТИ НА СЕБЕ ЧИ БІЛЬШЕ ДОЗВОЛЯТИ ХЛОПЦЕВІ?» спонтанно зʼявилась в моїй голові. Наче я сама собі задала це питання.

Батьки навпаки більше нам купляли з братом меншим ніж собі. Але ситуація така,що я багато чого б хотіла придбати собі до того як почала заробляти,але боялась сказати батькам,соромилась. В голові ще з дитинства слова «Немає грошей» , «Це дорого» .А от менший брат я б сказала вимагає від батьків щось купити,його нічого не хвилює. Він може сказати «Тато ж приїхав з командировки,він заробив,то чого немає грошей?» Він ніколи не питав чи є гроші на те чи інше ,у нього «я хочу» лише.
Часто чула від батьків «От якби не брат з своєю наполегливістю ,то дещо ми б не спробували чи не купили б для сімʼї і ти не скуштувала тоже»
Часто коли ми в магазині ходимо і я на щось задивилась з продуктів більше ніж 5 секунд ,то тато кладе це в корзину,бо розуміє ,що я хочу це. А от сама сказати я не могла ,бо здається,що я багато хочу ,що із-за мене бюджет постраждає. А брат списки складає з того що він хоче завжди і списки не маленькі.

Я не хочу,щоб хлопець жертвував тому,щоб у мене все було,що я захочу ,в той же час уникав свої потреби. Він і так більше віддає мені ,ніж собі щось купляє.

Я не хочу щоб мені було соромно за такі думки,які я висловила задаючи питання на цьому сайті,я хочу радіти покупкам його,хочу не заздрити. В цих ситуаціях я егоїст.

↩ Реакція на відповідь № 364267 для Наталия Павловна

Дякую за вашу відповідь.
Так,дійсно,не залишаємо якісь кошти на карман кожен сам собі. Але немає такого ,що ми звітуємо за кожну покупку.
Коли перші 2 місяці ми разом жили ,то ми тратили гроші не розділяючи на якісь потреби ,ми «тринькали» їх не знаючи чи нам виставить до кінця місяця цих грошей. І я запропонувала розподіляти,хлопцю ця ідея сподобалась і вже з часом він сказав,що це дуже класне рішення. Коли ми отримуємо зарплату ,то у нас є конверти:на першу половину місяця ,на другу половину місяця,на комунальні,на парковку машини,на донати,на дні народження друзів чи родичів,та конверт «лишні гроші» (це для поїздок,для покупок речей,для романтичних вечорів і тп)

Коли він купив навушники я відчувала,що от «він купив,а у мене старі ж тоже,я тоже хочу»,а потім якось в кінці дня попустило і вже спокійно відносилась до цього.

Я хочу щоб хлопець купляв речі і все що хоче ,але коли він це зробить ,от після того відчуваю засмучення. Якесь протиріччя ,не розумію себе.
До того як ми почали жити я майже не заробляла ,тому подарунки були зовсім ніякими. А от зараз я стою на ногах добре і на День Народження подарувала йому 3 подарунки які він саме хотів та тортик. Я готувалась ще за 3 місяці,думала як йому зробити приємно ,на парфуми навіть збирала по трішки гроші,бо вони коштували 8000 грн ,але я знала,що він дуже хотів їх.
Коли я подарувала ці подарунки ,то він був дуже задоволений,він парфумів він прям був в шоці,не очікував. А я була безмежно рада ,що він як маленька дитина зрадів всим подарункам і був радий.