Не можу казати про свої почуття

Доброго ранку valeria1611!
Мені дуже шкода, що так сталося. Та так буває, коли в дитинстві ми не маємо можливості ділитися своїми почуттями і змушені їх приховувати в собі, бо, можливо,...
Перше, ці почуття дорослих дратують, викликають гнів...
Друге, вони нікому просто не потрібні, бо дорослі зайняті своїми переживаннями.
Третє, почуття знецінюються, ігноруються...
Четверте. У дитини є страх втратити любов та підтримку дорослих, які дуже потрібні в такому віці
страх покинутості тощо.
Насправді, дуже важливо знайти саме ті причини, які спровокували таку поведінку і трансформувати її у вміння висловлювати свої почуття.
Я б Вам радила попрацювати індивідуально з психологом.
Власне, Ви і сама вже відчуваєте, що така Ваша емоційна затислість якось пов'язана з Вашими батьками, Вашим дитинством.
Я б Вам щиро порадила індивідуально попрацювати з психологом. Адже, від цього залежить Ваше щасливе життя.

Відредаговано автором 31-05-2024 10:28:19

Доброго дня.

Прикро, що Вам приходиться справлятись із своїми неприємними переживаннями самотужки, це видається дуже не простим, коли немає сил на когось опертись.

Будь ласка, підкажіть як з цим боротися, що мені треба робити?

- тут є декілька шарів Вашого питання.
- як побороти складність у тому, щоб ділитись своїми переживаннями - в індивідуальній роботі. Ваш досвід попередній видається навантажений обмеженнями в цій сфері, і це не просто. Але саме коли ми можемо бути чесними із близькими, говорити про те що нас засмучує і повністю це переживати, тільки тоді ми в повній мірі можемо і переживати почуття радісні, і говорити про них також. Тому це важливо, звільнитись від цього обмеження.

- Другий момент, якщо Ви не можете поділитись самими переживаннями - чи могли б Ви, наприклад, поділитись просто їх наявністю? Тобто, замість того, щоб повністю розказувати, що Вас засмутило чи розізлило, сказати - зараз у мене такий то настрій, але я не готова про це говорити.
Чи могли б на такий рівень відвертості вийти? Це ближче до правди, ніж "все добре",але зберігає необхідну Вам дистанцію. Формулювання може обрати і інше, але сама суть повинна залишитись.

- Третій момент. Важливо вчитись говорити про свої почуття взагалі. Як часто Ви кажете про те, що Вам щось подобається? Що Ви радісні, веселі, задоволені, щасливі? Чи що Вам нудно, ліниво, Ви втомлені?
Тобто про хороші чи нейтральні стани?
Спробуйте з малого, починати писати про свої почуття, не обов*язково адресату, і по трохи говорити прямо. Про декілька переживань на день, в тому числі хороших чи поганих. Відслідковувати як це для Вас, де відчуваєте особливо сильний супротив і т..д.

- Ну і додатково, чи думали пояснити хлопцю, що у Вас є складнсті із розмовати про емоцій та переживання, але це не стосується довіри до нього. Можете подосліджувати для себе який рівень відвертості могли б освоєти і донести це партнеру.
Як гадаєте, чи могли б спробувати щось із цього?