проблема з сином

Син закінчив школу, нормально закінчив, не медаліст,але тести здав навіть краще за медалістів.Без проблем вступив в Львівський
університет на історію.Вибір ВУЗу і спеціальність сам здійснив, без нашої
настанови і вказівок (при чому наша спеціальність зовсім з іншої сфери діяльності,
ніж він обрав),але ми не були проти. Провчився 1 рік на державному стаціонарі.
2 сесії (зимову і літню) також здавав без проблем (на стипендію).З вересня пішов на 2 курс. Провчився 3 місяці і з грудня перестав ходити на пари...і в результаті завалив сесію (навмисно, свідомо)..за що був відрахований.
Про цю ситуацію взнали аж через місяць після відрахування. До того кожного дня дзвонили до сина. Питали як справи, як сесія. Казав, що все нормально. Здає на стипендію.А в результаті...Ми в шоці.Син багато читає літератури.Ще в школі почав так багато читати.Спочатку з книжок, потім
електронні книжки, інтернет.Розказував,
що у вільний час займається реврайтінгом в інтернеті.Цим і підзаробляє собі трохи,
хоча великих витрат в нього ми не бачили.Стандартні, як для студента витрати.В Львові проживав на найманій квартирі із хлопцем з свого потоку, але з іншої групи.
Сам спокійний, аж занадто.З друзями спілкується.Але сам по натурі такий,
що "Ви мене не чіпайте і мені буде добре".Може годинами посидіти за книжкою, компютером щось читаючи, слухаючи (навіть вільно на англійській мові, як читати так і слухати).Взнавши про ситуацію поговорили з ним.Він давав відповіді, але нам вони не повністю зрозумілі:
1.Він зробив добре для нас і для себе, бо ВУЗ йому нічого не дає, більше сам навчився,
ніж взнав там.
2.Хоче займатися самоосвітою.
3.Ні в які компанії, групи не вліз.(Взнавали в його колег і батьків)
4.Кинув ВУЗ, бо хоче написати якийсь літературний твір, а часу не хоче втрачати на непотрібне навчання.
5.Не сприймає наші аргументи про вищу освіту. Каже, що ламінований папірець йому
не потрібен.
6.Просить дати йому час (десь рік), щоб він довів, що правий. Закінчить справу,що почав і доведе свою правоту.Хоче надалі бути на цій квартирі, щоб йому ніхто не мішав займатися тим, чим хоче.
7.Чому раніше не сказав, не порадився..Знав нашу реакцію. Просто відтягнув в часі.Хоча згодився, що треба було сказати. Вирішилося б може питання з відрахуванням якось(академвідпустка,переведення на заочне, щось інше.) Тепер просто час втрачено.
Чи варто йому довіряти? Одного разу збрехавши, він зможе знову..
Можливо зводити до психолога, якщо він ще згодиться на це.
А може справді.. новий геній росте..