Як залишатися самою собою?

Доброго вечора, Нелі.
Бажання подобатися іншим - природньо для багатьох людей. Це додає нам уваги, упевненості, відчуття причетності до кола "своїх", що в свою чергу дає підтримку, підвищує самооцінку. Але в цьому бажанні є певна пастка.
Ви вірно відмітили - коли намагаєшся бути кимось іншим, перестаєш бути собою. Ніби створюєш певний образ, який демонструєш людям. І вони бачать цей образ, він їм подобається. Але де тут ви? Вас справжню люди не бачать, бо ви сховані за образом. І якщо раптом ви почнете поводитися не так, як від вас очікують, води будуть щиро дивуватися або можуть навіть розчаруватися. Але ж ви самі не дали змоги людям познайомитися з собою й опинилися у власній пастці.
Зрозуміло, що часто бути собою важко, важко відкриватися, страшно довіряти, страшно, що вас не приймуть справжню, відштовхнуть. Але в цьому є й важливий плюс. Якщо вас, справжню, не приймають, то напевно, це "не ваші" люди, не ті, хто вам потрібен. Ви маєте право бути собою і не зобов"язані прикидатися кимось іншим лише заради визнання (та й визнання це буде не вашої особистості, а вашого образу). "Вашим людям" важливі й потрібні саме ви, така як є.
І тут ми переходимо до питання "а хто я? яка я є?" Щоб показати себе людям, спочатку потрібно познайомитися з собою. "Я" - це що я люблю, що я хочу, що я вмію, що не вмію й не люблю, чим займаюсь, з ким спілкуюсь, що робить мене щасливою й радісною, а що дратує... З цих частинок складається особистість. Досліджуйте себе!
І довіряйте собі, своїм відчуттям.

Доброго дня, Нелі,
Додам трохи від себе.
Ви пишите такі слова: "притворяюся іншою...Я забуваю якою я є"
Для мене це означає, що ви якось це і розумієте і відчуваєте. Як? Як саме ви змінюєтесь? Ви розповіли "навіщо" ви це робите - бути схожою на когось "класного". (можливо це підвищить вірогідність, що вас будуть більше любити, поважати?) Чи могли б ви замислитись - як ви стаєте іншою? Як це позначається на вашій поведінці, ваших вчинках, почуттях? Що змінюється? Що відбувається з вами, коли ви знову пригадуєте себе - таку, яка ви є? Які почуття виникають у вас?
Я припускаю, що то важкі моменти і згадувати, розповідати про них складно. Проте мені здається, що така ви, яка собі не подобається - також не вся ви. Бо така незадоволеність собою, скоріш за все - наслідки якихось обставин, відносин (недостатньої підтримки, піклування, турботи, довіри до вас).
І мені здається, що справжня ви - наче скарб, який потребує терпіння, праці, уваги і поваги, довіри аби розкритися повною мірою. І це досить реально. Що для того потрібно? Як і для кожної людини - достатньо добре оточення, люди, які можуть вас знати та підтримувати, поважати. Зараз їх мало, можливо, вам здається що таких і немає - придивіться до них. Адже вони також потребують зустрічі з вами - з такою, яка ви є, з такою, якою можете бути, якою здаєтесь.
Найбезпечніше забезпечити таке зростання можна в умовах консультацій психолога. Це одна з можливостей, яку ви можете використати. Тому саме зараз, коли ви ставите свої запитання, скоріш за все, - вдалий момент для такої роботи і самопізнання.