Поведінка дитини

Були у психолога та психіатра. Ніяких відхилень не виявили. Визначили небажану поведінку та ліки гамалате в6. Нам пояснили як правильно себе поводити, коли дитина проявляє бажання битися. В нього це проявляється, коли він сильно розігрується і йому весело, от тоді й починає штовхатися і може врізати по лицю. В стані спокою такого не було ніколи. Але ці методи не сильно допомагають, на жаль. Єдине що ще може вплинути це залякування або якщо його чимось дуже цікавим відволікти і то це не завжди допомагає. Я завжди непокоюся за таку поведінку. Я коли беру його на руки, коли він активний він хапає рукою за горло. Я намагаюся стиснути його і не дозволяти, а він вигинається в дугу. Хлопчик важить 15 кг і я не завжди можу його пересилити, тому починаю лякати, хоча знаю, що це не метод. Не розумію звідки взагалі взялася ця звичка. У нас нормальна сім'я і він просто не міг це побачити вдома, а на вулиці я завжди з ним і такого також не було. Але дітей він штовхає і б'є по лиці, а домашніх вже конкретно хапає за лице і шию, і також лупить. Бувають дні коли немає цього навіть в активному стані. У нас була підозра на денді уокера, тому дитині дозволяли робити усе, що можна і ні аби не нервував. Синдрому не підтвердили, а звичка все дозволяти залишилася. Живемо з бабусею і прабабусею, тому границі дозволеного сильно розмиті і батьківського слова по суті немає, так як бабушки виявилися більш впливовими. Наказала їм не дозволяти йому такого робити але бачу, що коли мене немає, то закони інші. Переживаю за садочок, там і здачі можуть дати і зауваження робити.
Часом опускаються руки, коли бачу як починає битися. Він буває каже, що баба на на, тобто бабушка зараз буде получати, я не дозволяю а він йде з ляпасами, дасть кілька разів і грається собі далі. Сил немає вже боротися з усіма.
Може хтось порадить як боротися з цією поведінкою, залякувати далі?

Жити окремо можливості немає. Залякування типу, так робити не можна, зараз прийде дядько і забере тебе, бо ти вредний. Замітила, що від того не боїться чоловіків, йому подають руку привітатися і він дає, реагує нормально, тобто немає страху. Не хотілося б надалі залякувати але ж не реагує на прості слова. Зараз уже говорю з ним перед сном про те, що було з ним хорошого і який він був хороший і дуже молодець, що усі поїздки в зоопарк і просто на прогулянки і все смачне (солодке), що він їсть це результат його гарної поведінки. Він слухає і каже що не буде більше нікого чіпати і перечисляє усіх. І так буває за день кілька разів. Хлопчик дав машинку, бо побачив, що ти хороший, дівчинка ще щось там. Ще так намагаюся показати, що так краще себе вести. Але і не так, що не вдарив когось - на цукерку.

Книгу Корнієнко тільки почала читати. Досить легка для сприйняття та зрозуміла. Зараз читаю розділ про норму агресії чи патологію. Мене насторожило що "О серьезной патологии можно говорить в случае, если ребенок направляет свою агрессию на всех подряд, без разбора, то есть не учитывает последствия своих действий, не думает о том, кто находится перед ним – просто сбрасывает накопившееся напряжение." і якраз у нас така ситуація. Дитина, як сильно розігрується може штовхатися і вдарити ляпасом і дійсно не дивиться на вік і стать, і чи є хтось з дорослих біля тієї дитини. Точно так само вдома у нього немає авторитету перед кимось із нас. Але це тільки, коли у нього вже пік активності, коли його вже неможливо зупинити він починає бігати і зачіпати дітей. Я думала, що можливо він не уміє гратися з дітьми. Ми деякий час жили у другому місці і там не було дітей. Лише цього літа він вже почав так "спілкуватися" з ними. Можливо він просто не бачив прикладу і виражає певну симпатію таким чином? Чи можливо нам варто звернутися до іншого психолога? Нам рекомендували не давати йому "закіпати" і до того часу забирати його з майданчику, щоб не було таких ситуацій і перемикати на щось інше і дати йому "остигнути"

Проживаємо біля Хмельницького у невеликому смт. Зараз активно, усією сім'єю працюємо над тим, щоб не ліз до нічийого обличчя. Усе поясненнями і тим, що припиняємо ці "ігри" миттєво. Є уже результат і він потрохи почав забувати за це. Але у нас є старша на 1,5 місяці дівчинка, яка постійно хоче взяти його за руку, а він не любить цього і штовхає іі. Буває, що сам бере іі але рідко, часто просто не хоче, кричить, видирається і відштовхується. Сьогодні були на майданчику на якому давно не були, то стало ще проблемою, що хоче щоб на гірці був лише він. Був старший хлопчик, сидів зверху і наше чадо почало верещати щоб той утік.
Передивилася книги Петрановської то ближче нам по віку і ситуації підійшла "Большая книга про вас и вашего ребенка". Дуже мало часу щоб читати але намагаюся знаходити. Дякую за рекомендації

Знову повертаюся до тієї самоі теми. Після тривалих розмов, син перестав уже щипати за лице і шию. Замість того з'явилися ляпаси. Він коли сильно радіє і грається на тих радощах може дати ляпаса будь-кому. На вулиці він уже більше прислухається але почав пихатися. Дівчинка прийшла до нас, він довго мовчки спостерігав за нею, потім сказав мені мама ляля бах (хочу пихнути дівчинку) і вже націлився її пихати але я не дозволила і пояснила чому. Замітила, він почав казати, що хоче когось пихнути але бувають і несподівані випадки.
Я не розумію звідки виникають такі бажання просто когось вдарити? У домі немає такого, щоб билися. Інколи навіть лякає, що ніяк не можу вплинути і викорінити це. А який же він буде як стане дорослим, буде лупити всіх підряд?
Дивлюся дітки бігають собі чи разом всі чи окремо, кожен зайнятий своїм, а я тільки те й роблю, що слідом ходю щоб не вліпив комусь і попереджаю, що може вдарити.

Щиро вдячна за поради і роз'яснення! Зміни в поведінці помітні. Дитина вже не так б'ється але всеодно бажання не покидає. Сьогодні грався з хлопчиками 4 і 9 років, хоча завжди він надає перевагу гратися одному, у кінці гри захотів кидатися у них камінням, на мої заборони не реагував і з рук виривався аби хоч у їх сторону кинути. Ледь забрала його від них, відволікла на інше і спокійно пішли. Взагалі ми його не караємо і не б'ємо по попі, усе в усній формі.

Доброго дня. Дитині 4,2 роки, хлопчик, не вміє гратися в колективі, з дівчатами взагалі не хоче контактувати, все дівчаче для нього це відраза, сусідську дівчинку однолітку ні на дух (його речі не чіпати, на лавочку його не сідати, на подвір'я не дай Бог щоб зайшла, не дивитися на нього також), меншу на рік, ще якось терпить, бо сприймає як маленьку дуже. Коли незнайома дівчинка запитала, як його звуть, то закрив вуха руками і скривився ніби від голосного звуку, втік, нам сказав, що вона дуже голосно йому кричала, хоча вона тихо спитала, чому така реакція була незрозуміло.
В іграх з іншими хлопчиками, 5 і 6 років, також не знає як себе вести, всі купкою, а він бігати хоче
Говорить багато про машини і що як у них називається, інші не розуміють і не сприймають, він сердиться і кричить
Не ділиться взагалі, каже ця машинка дуже дорога, її не можна нікому давати, кілька разів було що діти виривали з рук або просто брали в руки його іграшки, то крику було на район, може дати лише просту, і дивлячись кому, і по настрою. Часто чує, що бігають на вулиці але не хоче йти до них, каже не цікаво. Говорить, мої друзі мама і папа. Батько, коли з ним, часто щось розбирають, це все що має гайки або хоч якось можна розкласти, потім скручують, паяють, клеять, їздять на мопеді чи машині, він йому все розказує як дорослому
Дитина часто все питає, дуже часто, за кожним словом, а чому?
Пояснюємо як є насправді, в розумних межах. Останнього разу запитав про блискавку, розповіли як все влаштовано, розповів потім дітям на вулиці, ніхто не захотів слухати його, лише дорослі з ним розмовляли.
З дорослими контактує без проблем, вітається за руку і починає розповідати, що неможливо зупинити
В садочок ходить вже рік, любить нянечку і всюди ходить за нею, щось розповідає (вона там мабуть в обморок вже падає від тих розмов, бо він говорить як радіо), ще є друг один каже. Вихователька говорить, що він дуже не рішучий, завжди питає, а що далі?, нічого сам не робить, вона йому каже йди з тим грайся, роби те або те, думала що ми його вдома так командуємо, хоча це повністю навпаки, з дитинства він що хоче те робить, живемо ще з бабусею і прабабуся його, то вони танцюють під його пісні і нас змушують, зараз вже важко налаштувати його на правила в сім'ї
Але турбує саме питання про колектив. Ніколи не сидів в пісочниці з усіма, не розуміє щоб разом, він має бути першим в усьому, саме краще в нього має бути, ніколи не візьме нічого ні в кого, що б то не було. Відповідає що в нього це є, хоча може й не бути (потім не каже щоб було)
Батько має відношення до машин, то ж і сина привчив до них, показує усе, що в середині під капотом, марки, моделі, гонки, абсолютно все.
Я сварилася, що рано і не потрібно забивати голову але всеодно розповідає, можуть ще на аеродром втекти.
Тепер дитина знає теорію про машини і не вміє гратися в
колі одноліток.
Порадьте, як навчити бути в колективі і дівчаток сприймати по іншому. Дякую.