Не бачу сенсу в житті

Добрий вечір.
Хочу розказати, що привело мене до того, що є зараз.
Мене часто відвідують думки про те, що я нічого не можу, я боюсь помилятись, звертаю велику увагу на думку оточуючих, порівнюю себе з іншими (хоч знаю, що не потрібно так робити), відчуваю, що я гірша за інших, навіть, коли знайомлю своїх друзів із своїми іншими друзями, то переживаю, щоб вони не почали дружити між собою настільки сильно, що забудуть мене (тобто я сумніваюсь у тому, що я можу для когось бути дійсно цікавою особистістю). Але, якщо я аналізую своє дитинство, то батьки приділяли мені вдосталь уваги, і я не знаю, з чим це зв'язано. Можливо з тим, що тато часто вимогливий, і якщо в мене не вдається зробити щось, то він може сказати не дуже приємні слова. Але це буває рідко і я стараюсь запевнети себе, що він всеодно мене любить (бо знаю, що це справді так).
Ще я помічаю різні дрібниці, зазвичай, це щось негативне (мінуси в інших, в себе і т.д). Я можу розізлитися і крикнути до рідних, за що потім мені соромно...
( Можливо на мій сьогоднішній стан також повпливав один випадок, який стався зі мною, коли мені було десь 12 років( був неприємний випадок, коли старший чоловік хотів дещо зробити...але я втекла і слава Богу все обійшлось) Я розповідала деяким близьким людям про це,але вони не дуже серйозно до цього віднеслись(оскільки це добра знайома людина і ніхто такого не очікував...
Близько місяця назад в мене помер дядько, після цього я дуже сумна,та деколи стає легше(але лише на деякий час). Протягом цього всього часу я не отримую задоволення від життя, навіть, якщо щось роблю, то не бачу в цьому сенсу. Я постійно думаю, що зі мною не так, часто боюсь говорити з іншими людьми, бо думаю, що вони про мене погано думають і навіть слухати не будуть. А коли починаю щось говорити, то кажу нісенітницю, можливо через це мене не поважають. Я не розумію, що вже мені допоможе, я читаю книги, слухаю лекції, стараюсь знайти відповіді на свої запитання і стати кращою, але в мене нічого не виходить. Я не роблю нічого корисного, дивно поводжусь і не приношу людям багато щастя. Не хочеться жити, не вірю, що буде краще, що я змінюсь і все налагодиться...
Допоможіть, будь ласочка. Я не маю змоги піти до психолога, але готова працювати самостійно (можливо порадите хорошу літературу, чи ще щось для самодопомоги) Буду дуже вам вдячна!!!!