Соціальна тривожність

Здравствуйте!
Так было всегда или произошло что-то?

Доброго времени суток!
Как давно з’явилося тебе відчуття? Чи були якісь знакові або емоційні події перед цим?
Якого саме конфлікту Ви боїтесь і від чого треа буде захищатися?

Добрый день!
Скажите, а есть ли реальная ситуация у Вас в жизни, что Вам приходится быть с кем-то в конфликте и отстаивать свои интересы? Какие у Вас отношения с родителями?

Добрий день, а як зазвичай ви вирішуєте конфлікти і для чого Вам з кимось конфліктувати? Як Ви себе оцінюєте?

Доброго дня, Ihtot.
Для того, щоб Вам допомогти, перш за все, ми маємо зрозуміти причину Вашої соціальної тривожності.
Скажіть, будь ласка, чи бували у Вас в житті ситуації, коли Ви йшли по вулиці і у Вас виникнув з кимось конфлікт або хтось почав проявляти до Вас агресивні дії? Розкажіть детальніше про свої стосунки із батьками та однокласниками в школі. Як давно Ви помітили такі зміни і чи сталися з Вами, за цей період, якісь стресові ситуації?

Розпочав за собою таке помічати після 9 класу(14-15 років), не придавав цьому особливого значення.

Так, зазвичай у 14-15 років, в кризу підліткового віку, починає виникати страх соціального осуду та підлітковий егоцентризм (це цілком поширена практика, адже відбувається становленя Вашої ідентичності, Ви пізнаєте себе і соціум). Проте, якщо це затягується, то напевно, якась стресова подія додатково вплинула.

Конфліктних ситуацій у мене було досить мало, у ранньому дитинстві (6-7 років), побиття одним хлопцем (слабкого характеру побиття), далі конфлікт вже у 14 річному віці, у якій відбулось лише по одному тілесному удару з обох сторін, з моєї, і зі сторони іншої людини.

Дуже Вам співчуваю, що Вам довелося пережити фізичний і психологічний булінг. Хоча Ви кажете, що це незначні події, проте я впевнена, що вони досить сильно на Вас вплинули і досі впливають. Чи Ви розповідали про ці ситкуації своїм батькам і як вони відреагували на те, що Ви були жертвою булінгу?

На рахунок відносин з батьками... У початковій школі мене заставляли посильно вчитися, аби все йшло відмінно, за будь-які погані оцінки на мене кричали...

Ще й додалися занадто вимогливі батьки, які робили над Вами психологічне насилля (адже крик і принудження щось робити - це насилля). Які зараз відносини у Вас з Вашими батьками?

Ще була проблема з ожирінням до 11 років. Жили у селі, спілкування з однолітками фактично не було, після 11 років перейшов в іншу школу, де і розпочав займатися спортом за школу, спілкуватися з однолітками, знайшлися друзі.

Напевно Вас хвилювало те, що у Вас було ожиріння, адже помітно, як Ви зайнялися собою (і це варто поваги). Я дуже радію, що Ви змогли знайти друзів, які Вас цінують. Як до Вас ставилися тоді однолітки (чи були якісь образи з їхнього боку)?

У мене немає тяги з кимось конфліктувати, є відчуття, що хтось обов'язково сам стане ініціатором цього і я не зможу гідно відповісти. Проте, коли хтось є поруч, з'являється впевненість у собі і у своїх діях

Припускаю, що внаслідок пережитого насилля з боку ровесників та батьків, Ви зараз боїтеся агресії з боку (це природня реакція психіки для попередження нових нападів). Присутність іншої, знайомої людини Вас звісно заспокоює, адже таким чином, Ви несвідомо знаєте, що буде той, хто прийде на допомогу (як в ситуації із побиттям у 14 років Ви були не самі).

Йдучи по вулиці з тривогою боюсь того, що не зможу гідно відповісти на породжений конфлікт. До речі, це містить в собі не постійність, інколи можу йти з повною впевненістю сам, а також завжди з впевненістю йду, коли хтось поруч і не важливо, чи ця людина поруч є сильнішою чи слабшою за мене фізично чи розумово

Скажіть, будь ласка, чи є якийсь тип людей, від яких Ви відчуваєте більшу загрозу, ніж від інших (які їхні спільні риси; які спільні риси із нападниками у Вашому дитинстві)?

Що Ви вкладаєте в поняття "гідно відповісти на конфлікт" (дати фізичний відпір, словесний відпір і т. д.)?

Ответ отредактирован автором 12-04-2020 15:46:10

Відносини з мамою хороші, з батьком не дуже. Не сприймаю його нормально. Сильний критик, він мені неприємний як людина і намагаюсь уникати з ним спілкування, оскільки у разі допущення якоїсь помилки він завжди буде радий тому, щоб це висміяти

Скажите, а бывает ли так, что отец слишком строг с Вами и может позволить поднять руку на Вас? Какие отношения между родителями?

На сколько Вы себя чувствуете защищенным в семье? Как на Вас отражаются отношения между родителями?

Проаналізуйте свої стосунки з батьком, можливо саме його оцінки Ви боїтеся, як би це не заперечували, і з ним важко витримувати діалог...

Я думаю, что, когда Вы говорите о том что "Не можу нормально знаходитись у суспільстві. Постійний страх, тривога, що на мене з усіх сторін дивляться люди і оцінюють." Вы больше говорите о том, что у Вас происходит в Вашей семье и то, что происходит в Ваших взаимоотношениях. У Вас просто фокус внимания сместился на окружающую среду и она теперь стала не безопасной для Вас

Так, є такий тип людей. Негативно налаштовані люди, у погляді вбачається злість. Спільне між нападниками - це високомірність, агресія.

Але ж, коли Ви бачите незнайому людину на вулиці, Ви ж ще не знаєте, чи є вона високомірною, або злою. Припускаю, що Ви несвідомо проектуєте на них риси своїх нападників, або, можливо навіть, проектуєте на інших свій внутрішній гнів (кривдники в школі, батько) тому, що у Вас стоїть несвідома заборона "виражати гнів". Таким чином, Вашою автентичною, справжньою емоцією є гнів, а покриває її страх.

Сварки стали звичним ділом, реагую на них, на диво, дуже спокійно. Не приймаю нічиєї сторони, оскільки вважаю, що обидва не праві

Хоча Ви говорите, що реагуєте на них спокійно, проте, мені здається, що Ви "подавляєте" в собі почуття, а це лише погіршує ваш психологічний стан. Ви не даєте їм вихід. Також, можливо, батьки в дитинстві несвідомо давали Вам послання "Не відчувай (особливо гнів, сум), "Будь сильним" (наприклад, карали або висміювали Вас коли Ви плакали чи гнівалися).

Відносини з мамою хороші, з батьком не дуже. Не сприймаю його нормально. Сильний критик, він мені неприємний як людина і намагаюсь уникати з ним спілкування, оскільки у разі допущення якоїсь помилки він завжди буде радий тому, щоб це висміяти

Скажіть, будь ласка, чи захищаєтеся Ви якось від критики батька, окрім уникнення із ним спілкування (ця стратегія поведінки-уникнення є дуже схожою на ту, що Ви зараз використовуєте у соціумі до незнайомих людей). Подивіться, як цікаво виходить: Ви несвідомо програєте конфліктну ситуацію у Вашій сім'ї через соціум (що є більш безпечною стратегією). На деяких людей Ви проектуєте образ батька та кривдників, водночас, Вм знову відчуваєте незахищеність перед ними і Вам легше, коли поряд знаходяться інші люди (друзі), на яких Ви проектуєте Рятівника-маму.

Чи дозволяєте Ви собі відчувати гнів на батька?