Как понять, чего хочется на самом деле

Здравствуйте!
В чем именно заключается сложность в общении с противоположным полом? Какие ваши потребности не удовлетворяет партнёр? Пробовали проявлять искренность в общении?

Доброго дня, Essence.
На жаль, зрозуміти замість Вас, що Вам хочеться ми не можемо, лише Ви це знаєте. Наше завдання - допомогти Вам у самопізнанні шляхом задавання питань для саморефлексії.
Я розумію Ваше хвилювання, адже Ви зараз робите важливий вибір у житті і Ви хочете бути впевненою, чи це той шлях і чи це та людина, з якою Ви хочете будувати майбутнє.
Будь ласка, дайте відповіді на наступні запитання:
1. Що Вам дають теперішні стосунки із партнером, за що Ви його покохали?
2. Що Вас лякає у цих стосунках? Як Ви відчуваєте, що Вам у них не вистачає?
3. Ви відчуваєте тиск соціуму, що Вам необхідно вийти заміж? Якщо так, то звідки він (батьки, родичі, друзі)?
4. Можливо у Вас зараз виникають сумніви щодо заміжжя через непорозуміння з партнером?
5. Опишіть, як Ви бачите своє ідеальне життя і яке місце сім'ї у ньому.

Все отношения с противоположным полом заканчивались тем, что я понимала, что просто кому-то что-то доказываю или добиваюсь своей цели.

Розкажіть детальніше, кому саме і що Ви доводили та якої цілі Ви добивалися? У чому Ви бачите проблему побудови стосунків?

Но я сама по себе в отношениях, не могу ничего сделать, чтоб наладить нормальное общение между нами без скандалов сейчас, кажется, что человек мне не подходит по темпераменту

Насправді, конфлікти - це цілком звична річ навіть у найгармонійніших стосунках. Дуже часто ми сприймаємо конфлікт як щось негативне, але конструктивне його вирішення є запорукою близькості. Припускаю, що Ви зараз злякалися скандалів і боїтеся, що це буде продовжуватися у подружньому житті (можливо в дитинстві Ви спостеріали сварки батьків і зараз боїтеся повторити їхню модель стосунків). Так, темпераменти можуть не сходитися (як і багато інших ознак, адже ви дві окремі особистості), проте, якщо Ви бачите, що Ви кохаєте цю людину і вона кохає Вас, то головне - це не темперамент, а співпраця і взаємопідтримка.
Чи обговорювали Ви зі своїм нареченим свої побоювання? Так як зазвичай протікають Ваші конфлікти (причина суперечок, Ваші і його дії)?

Нынешние отношения идут к свадьбе

Добрый день !
Зачем тогда выходите замуж ?

К сожалению женщина бессознательно ведёт себя в отношениях так, как вела себя ее мама. Отношения - это всегда работа, т.е если перевести в ее часть речи, то это глагол. Можно самостоятельно выполнить упражнение: Написать 10 глаголов счастливого человека(что он делает в отношениях) и 10 глаголов как вела себя мама в отношениях. И затем сравнить, что у вас от мамы, а что от человека, который счастлив в отношениях. И уже с этим материалом можно работать дальше.

Відповідно до Вашого останнього доповнення, я бачу, що причина Вашого хвилювання, насправді, лежить в нездатності вирішити конфлікти і Вас це лякає. Помітно, що Ваш наречений Вас кохає і Ви його теж, адже Ви зараз намагаєтеся знайти причину на цьому форумі, а він також робить якісь кроки, розпитуючи Вас про якісь моменти у Вашому житті.

Не хватает того, что он ее может понять меня, когда я ему объясняю, что иногда мне нужно побыть одной, например. Он воспринимает это слишком эмоционально, иногда сталкиваюсь с тем, что меня душит чрезмерное количество его чувств ко мне

Припускаю, що Вашому нареченому важлива Ваша увага і Ваше вираження любові. Іноді люди бояться втратити свого партнера і потребують постійного підтвердження "любові" з їхнього боку. Корінь цього може лежати в травматичних стосунках із попередніми партнерами та вдитячо-батьківських відносинах. Таким чином, можливо, він вибудовує із Вами модель созалежгих стосунків.
Також, я цілком можу зрозуміти і Вашу позицію тому, що в кожної людини мають бути свої особистісні кордони, а їхнє систематичне порушення виснажує. Проте, згідно із Вашою розповіддю (про попередні складнощі із чоловіками, не бажання ділитися якось інформацією з чоловіком), я цілком можу припустити, що у Вас наявна "контрзалежна модель побудови стосунків" (її корінь також лежить в психологічних травмах дитинства та в стосунках із попередніми партерами), Несвідомо Ви боїтеся близькості (через страх бути "поглинутою в тосунках") та, водночас, хочете її і цей конфлікт Вас розриває зсередини.

У подружек в браке все хорошо и они с мужьями друг друга понимают, и мне кажется, что я никогда не смогу прийти к этому, что у всех все хорошо, а у меня — нет.

Запам'ятайте: чуже сім'я - це темний ліс. Ви бачите лише зовнішню соціальну картинку, яку Вам дозволяють показувати. Навіть у найщасливіших пар є конфлікти, просто про них не розповідають на публіку. А як, власне, формується щастя у парі? Через спільне, конструктивне вирішення конфліктів і близькість. Це не дається відразу через ідеальне поєднання характерів, а є постійною співпрацьою двох, адже стосунки - це робота.

Я начинаю переживать из-за брака, потому что боюсь с этим не справиться, не понимаю, что я делаю не так, что мой мужчина себя так ведёт.

Цілком розумію ваше хвилювання. Насправді, Ви і Ваш чоловік здатні із цим впоратися, головне - взяти обом відповідальність за ваші стосунки і працбвати над ними.

например, я могу сказать, что какая-то часть моей жизни слишком интимная и я ещё не готова ее обсуждать, он начинает "мстить" и в самое ближайшее время, когда я задам ему какой-то вопрос, он ответит тем же

.
Оця теза містить корінь проблеми. Знаєте, вашого партнера можна зрозуміти. Гармонійні, партнерські стосунки - це близькість, яка формується через відкритість і взаємодовіру. Запитайте себе - чому Ви не можете розповісти йому якусь частину своєї інтимної інформації із минулого, що Вам заважає (припускаю, що корінь проблеми лежить у Вашому травматичному минулому і контрзалежної моделі побудови стосунків)?
Ви і самі бачите, як Вам неприємно, коли Ваш партнер не ділиться із Вами своїми інтимними подробицями. Його гнів конструктивний і Ваш також. Зараз Ви граєте у психологічні ігри (постійні суперечки), щоб несвідомо уникнути близькості, міняючись ролями (Переслідувач-Жертва).

Когда спрашиваешь насчёт чего-либо "а почему ты так сделал?", то в ответ 100% будет "а ты тоже...".

Бачите, це хороша ілюстрація. Замість того, щоб зрозуміти себе, чому Ви не говорите йому деякої інформації (і відповідно, пояснити йому потім) Ви на нього нападаєте, а він, в свою чергу, замість того, щоб відкрито заявити про свої переживання, хвилювання та потреби, починає продовжувати грати в гру "Це все ти...". А проблема то в немінні відкрито заявити про свої потреби і переживаня + якісь вніутрішні конфлікти і травми з минулого, що зараз впливають на ваші стосунки.

Хотя я много раз объясняла, что мы оба скорее всего виноваты в каждом конфликте.

Ви цілком правильно кажите, за виникнення конфлікту, як і за його вирішення, завжди відповідальні двоє.

Доказывать хочется матери, в первую очередь, что я могу без нее справиться со своими отношениями, и что ее советы мне не нужны. И если она не смогла построить здоровые отношения, то ее примеры мне точно не помогут

.
Розумію Ваш гнів на матір, адже вона втручається у Ваше життя. Пара - це єдиний організм, а посторонній вплив збоку лише його розвалює. Ви зазначили, що у Ваших батьків були погані стосунки один з одним, припускаю, що там також лежить корінь Вашої контрзалежної моделі поведінки. У Вас бореться два почуття: страх, що Ви повторите долю своєї матері + гнів, що у вашому дитинстві Ви не бачили модель гармонійних стосунків.

Чи говорили Ви своєму чоловікові, що боїтеся розповідати йому якусь інформацію тому, що боїтеся ревнощів з його боку? Якщо, ні то, можливо, в дитинстві, Ви спостерігали у Вашій батьківській сім'ї приступи ревнощів у одного із партнерів і зараз ці конфлікти із Вашим нареченим відтягують Вас у те травматичне минуле. Тому Ви і боїтеся про це йому сказати, адже страх додатково підживлюється з минулого. Можливо, Ви несвідомо боїтеся визнати, що у Ваших стосунках є проблеми, як і у Вашої матері, тому використовуєте стратегію уникнення розмов через страх погіршення ситуації.

Звичайно, у Вашого нареченого також є якийсь травматичний досвід в минулому (можливо зрада, розлучення батьків, смерть, кидання якоїсь дівчини і т. д.), тому він зараз так інтенсивно реагує на присутність у Вашому житті інших чоловіків. Це необгрунтований страх втрати, що сягає своїх коренів у минуле. Раджу у нього про це запитати.

Що я можу порекомендувати:
- розкажіть своєму чоловікові про свої хвилювання (скажіть, як Ви хвилюєтеся через постійні суперечки, як Вам страшно, що Ви їх не можете контролювати. Розкажіть, що Ви цінуєте Ваші стосунки і вони для Вас є важливими, тому Ви звернулися за порадою на форум психологів. Відповідно, Ви зрозуміли, що проблема лежить у невмінні конструктивно вирішувати конфлікти, несвідомому уникненні близкості за допомогою сварок, що спричинені психологічними травмами у минулому. Зараз Ви зрозуміли, що за сварки і їхнє вирішення відповідальні двоє, а так, як Ви хочете гармонійних стосунків, то і вирішувати труднощі хочете разом). Скажіть, що Ви готові взяти на себе відповідальність щодо покращення стосунків і хотіли запитати, чи він готовий підтримати і працювати з Вами, пішовши разом до сімейного психолога. Чомусь я впевнена, що він погодиться (відповідно до опису Вашої історії і навіть зрадіє і подякує Вам);
- якщо раптом він відмовиться, то запитайте чому (можливо, йому просто страшно і тоді його потрібно підтримати), не наполягайте, у кожної людини свій темп. Скажіть, що Ви сама буде відвідувати консультації у психолога і хочете, щоб він Вас емоційно підтримав у цьому процесі;
- додатково для психоедукації пропоную Вам прочитати книги Б. Уайнхолд і Дж. Уайнход "Освобождение от созависимости" (книжка є в безкоштовному доступі в інтернеті) + "Бегство от близости. Избавление ваших отношений от контрзависимости - другой стороны созависимости" (поки що лише зустрічала в паперовому форматі).

Однозначно рекомендую звернутися Вам до сімейного психолога і, в ідеалі, щоб кожен з вас мав ще окремого психолга-психотерапевта для пропрацювання ваших минулих психологічних травм. Звісно, Ви можете спробувати самостійно накласти шину і кістка зростеться. Проте як? Більш за все нерівно, процес буде надто болісним, а ймовірність, що вона зростеться рівно становить 0,000001%. Водночас, якщо Ви звернетеся до травматолога, то відсоток точно набагато вищий і біль не така сильна.

Ответ отредактирован автором 14-04-2020 14:54:05