цитата:
Когда я была меньше у меня не было таких срывов, но с каждым годом ситуация всё хуже. В прошлом году я плакала часов 10 без остановки пока не потеряла сознание. Сейчас я плачу уже 4 час и ничего не помогает
Помітно, на скільки Вам важко і боляче. У Вас сталася якась стресова подія, або кардинальна зміна у минулому році, що Вам важко було відпустити матір так, як вона є "Вашою опорою і підтримкою"? Крім цього, Ви почали жити у гуртожитку, почали потроху сепаруватися і, напевно, це Вас лякає, тому зриви і почастішали. Дуже співчуваю Вам.
цитата:
Отец точно мне не поможет. Я пробовала с ним как-то поговорить нормально - и в результате попала в лечебницу.
На скільки я зрозуміла, Ваш батько відправив Вас до психіатра чи невропатолога. Звісно, він хотів зробити для Вас краще, адже помітно, яка у Вас велика тривога, проте Ви не отримали від нього того, чого потребували найбільше - любові і емоційної підтримки, визнання. Ви зверталися саме до психолога?
цитата:
Да, у меня есть молодой человек. Он меня сильно поддерживает. Я решила поговорить со своим лучшим другом. Он всегда меня выслушивает и помогает советом.
Дуже радію, що у Вас є люди, які здатні Вас зараз підтримати, тому скористайтеся цим ресурсом.
цитата:
Пытаюсь сейчас заняться учёбой, чтоб не думать о маме
Ви молодчинка, що хочете переключитися, однак соціальний контакт навчання повністю не замінить, Вам потрібна соціальна підтримка збоку хлопця, друзів та бабусі з дідусем. Іноді "переключення на роботу" є поганою стратегією, яка, хоча відволікає, проте погіршує ситуацію, адже Ви не заповнюєте свій дефіцит тим, чим потрібно.
цитата:
Я понимаю, что моя привязанность к маме иногда переход все рамки, но я не совсем понимаю как можно её ослабить
Погоджуюся з колегою, що Ваш симбіоз з мамою походить від бажання несвідомо доотримати любов, увагу і прийняття, які Ви недоотримали в дитинстві + вагому роль ще і відіграло розлучення Ваших батьків (це завжди травматично для дитини). На жаль, Вашу проблему вирішити в режимі переписки неможливо, Вам необхідно звернутися до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати цю дитячу травму та розірвати деструктивний симбіоз з Вашою мамою через терапевтичні стосунки (звісно, Ви можете це компенсувати у інших відносинах, проте це як "бездонна діра" - Ви отримуєте, проте не відчуваєте полегшення і Вам хочеться більше. В майбутньому такий деструктивний симбіоз може сприяти побудові созалежних стосунків, тому це потрібно пропрацювати з психологом-психотерапевтом).
Ответ отредактирован автором 01-05-2020 22:10:49