Опять

Добрый день! Очень сочувствую Вам! Что Вы можете сделать - не провоцировать маму, поговорить с мамой, когда у нее нормальное настроение, объяснить, что с Вами происходит, что Вы чувствуете, когда мама называет такими словами. Кто Вас может поддержать?

Доброго дня, Garadi.
Дуже шкода, що Ваша мама так інтенсивно та неконструктивно виражає свій гнів і невдоволення. Припускаю, що у неї існують якісь свої внутрішні конфлікти, незадоволені потреби, проблеми, тому вона використовує Вас як "замінник" для вивільнення гніву (звісно, що це не виправдовує її поведінку). Ви маєте право на неї гніватися та сумувати, тому не накоплюйте це у собі, а безпечно вивільніть (щоб Ви не виснажувалися емоційно та фізично). Перш за все, погоджуюся з колегою, що Вам необхідно отримати зараз емоційну підтримку (наприклад, бабуся, друзі, шкільний психолог). По друге, вивільніть конструктивно свій гнів (замкніться у кімнаті, візьміть м'яку подушку - при вдохі піднімайте руки, при видоху - б'єте подушку; бийте подушку поки не відчуєте легкої втоми (головне, щоб це було безпечно)) і сум (закрийтеся у кімнаті та включіть сумну інструментальну музику та поплачте) + спробуйте написати лист мамі, де виразіть всі свої почуття, образи та слова, про які Ви хотіли б їй сказати, прочитайте, а потім порвіть і викиньте, спаліть лист).
Після того, як Ви відчуєте емоційне полегшення, обов'язково спокійно дайте зворотній зв'язок своїй мамі про її поведінку, яка Вас образила (як зазначала колега - попередньо узгодьте з мамою час і місце, говоріть через свої переживання, при цьому, визнаючи і її почуття).

На скільки я зрозуміла, схожі ситуації вже були і раніше (до того, як Ви поїхали до бабусі), тому проблема є серйозною. Чи зверталися Ви на консультацію до шкільного психолога? Чи пробували Ви говорити зі своєю мамою про її поведінку (неемоційно) раніше? Якщо так, то якою була її реакція? Чому Ви тимчасово переїхали до бабусі?