Доброго дня, nik352.
Те, що Ви намагаєтеся розбудовувати стосунки із хлопцем і взяли свої 50 % відповідальності за їхній розвиток варте поваги. Ви дуже грамотно описали весь психологічний процес, що відбувається із Вами: несвідомо Ви проектуєте на хлопця фігуру Вашого батька і намагаєтеся виразити свою злість на нього (це як "об'єкт-замінник"). Крім цього, варто було б детальніше розглянути, чи Ви не повторюєте модель поведінки Вашої матері по відношенню до батька (наприклад, Ваша мама давала Вам настанови, щоб Ви не радувалися в присутності батька. Таким чином, вона намагалася "вивести його із себе" (щоб він почав гніватися на себе) і виставити Вас і себе жертвою.. Це різновид непрямої агресії для вивільнення гніву).
цитата:
В душе такое ощущение,что если прощу, то это как будто будет слабостью с моей стороны. Моя злость на него как будто бы мой стержень. Но я этого не хочу. Хочу спокойно жить, не перекладывая свою проблему на отношения с любимым. как перестроить свое отношение??
Таке відчуття, що Ви обрали стратегію поведінки Вашої матері: Бути сильною і перетворити свій внутрішній гнів на внутрішній ресурс. Ок, подивіться зараз на маму, вона щаслива із цією установкою? Припускаю, що ні і Ви також відчуваєте, що ця установка заважає Вам радіти і розбдовувати щасливі стосунки.
Для того, щоб Ви несвідомо не "програвали один і той самий сценарій із хлопцем" Вам необхідно, під керівництвом психолога-психотерапевта, конструктивно виразити свій гнів на батька, потім посумувати, а після цього - прийде прийняття ситуації (Ви нарешті вирішите цей внутрішній конфлікт та не будете його програвати із партнером). Крім цього, Ви маєте право і гніватися на маму, адже вона несвідомо зробила Вас "пішаком" у своїй грі "розплата чоловікові".
У Вашій ситуації я б говорила не про прощення, а про прийняття ситуації. Коли Ви приймите, що батько зробив Вам боляче, погніваєтеся і посумуєте, то прийде полегшення. Крім цього, Ви це робите не для нього, а для себе.
Ответ отредактирован автором 28-05-2020 12:17:10