У мене проблеми

Добрий день.

Ви кажете, що Вам не хочеться більше жити. Чи думаєте Ви зараз про самогубство? І як часто Вам не хочеться жити після конфліктів з батьками, після яких конкретних ситуацій це відбувається?
Відчай і небажання жити - це реакція людини на становище, яке здається їй безвихідним. Можливо, у інших, більш сприятливих обставинах, людина і хотіла би жити, але наразі не бачить іншого шляху подолати проблеми.
Тоді у людини вмикається так зване "тонельне мислення": коли здається, що є лише один вихід з ситуації, і нема інших варіантів дій. Ключове слово тут - "здається", бо більшість проблем. на щастя, мають вирішення.

Якщо стан відчаю у Вас тривалий (від двох тижнів і більше), можу порадити звернутись по допомогу до лікаря-психіатра (у районному психоневрологічному диспансері), щоб перевіритись на наявність депресивного стану (зайвим не буде).
І як при тривалому, так і при ситуативному стані тривоги та відчаю, важливо піклуватися про себе: розставляти кордони у спілкуванні з батьками і уникати "тригерних" тем, що провокуюсь Вас на відчай; нагадувати собі, що Ваша проблема не вічна (рано чи пізно, Ви подорослішаєте та зможете жити окремо від батьків); більше спілкуватись з людьми, які Вас підтримують психологічно, звертатись по допомогу до професіоналів (чи то на цьому сайті, чи то до шкільного психолога, районного психіатра або телефону довіри), робити те, що Вас заспокоює (у кожної людини свої методи) і пам'ятати, що проблеми - вирішувані.

Добрий ранок! Дуже спічуваю... Що у Вас трапилось? Як раніше справлялись? Хто Вас може підтримати?