Чоловік не приймає мого сина

Добрый вечер!
Скажите, сколько лет Вашему сыну? Скажите, по какой причине он не принимает Вашего сына, какие у них отношения?

Ви дійсно хочете ще якісь слова пошукати, щоб переконати чоловіка в тому, що ваш син має право на любов, повагу та гарне життя?
Вас не бентежить, що чоловік взагалі здатен таке пропонувати Вам?
Що він не намагається бути дорослим і відповідальними, а просто влаштовує собі зручне життя, бо тоді не треба буде щось в собі змінювати, шукати підходи до дитини, а можна просто забути про "зайві проблеми "?
Чи можна такого чоловіка взагалі вважати Чоловіком, опорою, надійним партнером?
Доросла людина не хоче шукати спільну мову з дитиною і просто хоче викреслити її зі свого життя.
Якими словами можна "вмовити" дорослу людину змінити свій світогляд, своє ставлення до відповідальності та свою людську гідність-не думаю, що такі існують.
Тут питання вже про вашу невпевненість в собі, з якою Ви намагатись "пояснити" такі речі, які й обговоренню не підлягають.
Чи щасливі Ви в цих стосунках?
Чи маєте змогу в цих стосунках приймати свої рішення, задовольняти свої бажання, чи відчуваєте підтримку загалом ?

як мені з чоловіком ще поговорити

К сожалению, самостоятельно Вы уже не решите эту проблему.
Так как Вам нужен "переговорщик".
В качестве которого выступит семейный психолог.
Если Ваш муж, конечно, согласится на консультацию со специалистом.
Можете поговорить с супругом на эту тему?

Доброго ранку!

в мене така проблема що мій чоловік не приймає мого сина від першого шлюбу, зривається постійно на нього кричить через любу дурничку, ми часто сваримось через це з чоловіком...

Співчуваю Вам. Ви описали, дійсно, велику проблему. Напевно, серце матері крає така поведінка і позиція чоловіка. Але ж люблячий чоловік має приймати дружину разом із її дітьми. Цей беззаперечний принцип забезпечує здорові і гармонійні стосунки в родині. Саме так, а не інакше. На жаль, Ваш чоловік не дотягує до звання люблячого, скоріш в ньому переважають егоістичні риси людини, яка користується лише власними інтересами, ігноруючи природні почуття і потреби партнера.

А я дітей ділити на любимого і нелюбимого небуду я їх люблю однаково,

По-іношому і не може бути. Звідси випливає можливість бути собою, не зраджувати себе, не підлаштовуватись під нездорові пропозиції чоловіка. Коли упевнитесь в цьому, то слова прийдуть на думку самі.

Добрий день! Дуже співчуваю Вам! Чи так було завжди? Чи поведінка чоловіка змінилась після якихось подій? Яких?

і я переживаю щоб стосунки не стали ще гіршими

И что Вы планируете делать?

Коли між батьками виникають неспівпадіння у поглядах на виховання, то важливо обговорити такі питання і знайти спільні рішення.
Не варто переживати за те, що стосунки зіпсуються, варто шукати рішення.
Вы можете разом з чоловіком проконсультуватися у психолога, щоб зрозуміти що саме потребує корекції у вашому вихованні.
Є чудова книжка на тему формування стосунків з дитиною - "Общаться с ребёнком. Как?"(Гиппенрейтер Ю.Б.)
Можете почитати її разом із чоловіком. Там є багато цікавого та корисного.
Щодо "бігати"- дитина справді хоче бігати в 5 років.
Але і той же час дитина вже має вчитися стримувати себе, вчитися контролювати свою поведінку, адже існують ситуації, коли дійсно треба побути тихим, наприклад під час занять, або коли хтось хворіє чи спить.
Вам із чоловіком багато в чому треба розібратися, створити свої власні правила, яких будете дотримуватись разом.
І в цих правилах в першу чергу важливо спиратися на вікові потреби та можливості дитини, а не на те, як в минулому виховували вас самих.

А стосовно ваших переживань- свою дитину скоріш за все ваш чоловік буде любити більше.
Але в цьому не треба шукати щось страшне- так влаштована людина.
Але це не означає, що неможливо побудувати близькі стосунки з вашим старшим сином.
Все залежить від бажання вашого чоловіка, від того, чи намагатиметься він насправді стати Батьком, якого хотів би мати кожен хлопчик, або стане просто відіграватись за своє не дуже щасливе дитинство та сліпо повторювати стиль виховання свого батька.