Як подолати горе?

Привіт!
На превеликий жаль, горе втрати не проходить швидко. Дуже тобі співчуваю!
Коли ми втрачаємо близьку та рідну нам людину - ми будемо переживати це горе ще дуже довго. Воно буде виходити частинками та через час.
Якщо хочеться плакати - плач. Не потрібно стримувати себе в цьому.
Тобі дуже пощастило, що ваші відносини були з теплом та довірою один до одного.
Так, ти втратила свого головного захисника, але це не значить, що ти зовсім безпорадна та сама!
Чи є в тебе хтось, з ким ти могла би обійнятися, поговорити, попросити пораду, просто мовчки поплакати разом?
Можливо мама? Подруга?

Вітаю вас!

Співчуваю вашому болю від встрати тата.

"В голові дуже багато думок, чому все складається саме так, чому нам доводиться це проживати, терпіти та страждати"

На жаль страждання, це невід'ємна частина нашого життя і кожна людина точно може впоратися та прожити втрату. Так проходить наш розвиток.

"Подруги не розуміють моєї втрати, самі в цьому зізнались. А маму доводиться мені ще більше підтримувати, бо це не перша важка втрата в її житті: 8 років назад помер братик, а 20 років назад, померли її батьки, які також розбилися в дтп.."

Шкода що ваша мама не звертається до психолога, щоб мати надійну підтримку та пережити втрати, і вам доводиться це робити. Судячи з вашого опису у вас не має сил і ресурсів щоб це робити. І взагалі переживання вашої мами не є вашою відповідальністю, бо мама доросла і точно може впоратися.
Рекомендую вам підібрати спеціаліста, щоб мати опору та пережити втрату тата.

Рік назад мій батько загинув в автокатастрофі. В нас були дуже теплі та тісні відносини.

Співчуваю Вам.

Спочатку був шок, і тільки через 11 місяців мене ніби прорвало.. я так сумую за ним, постійно плачу, мені дуже важко.

На жаль, таке іноді трапляється, коли спочатку після втрати накривають сильні емоції у вигляді шоку, а справжнє усвідомлення втрати приходить пізніше, загострюючи біль.

Відчуття самотності, розбитості, горя не покидає мене. Не знаю, як жити без нього, бо відчуваю себе себе незахищеною та безпорадною. Більше нема тієї опори, яка була раніше і через це дуже важко.

Прикро, дуже прикро, іноді нестерпно переживати все те, що відбувається з Вами. Разом з тим для майбутнього сцілення і набуття рівноваги важливо прожити горе до кінця, аби зрештою прийняти все те, що сталося. І жити далі, усвідомлюючи цінності, те, що важливо, щоби будувати опору в собі, вміти себе захищати і самій обирати напрямок руху.
І, звісно, зберігати світлу пам'ять про батька в своєму серці.

Рік назад мій батько загинув в автокатастрофі.

Смерть близкого человека запускает работу горя.
И проживание потери проходит по определенным этапам.
В норме этот процесс занимает 1 год.
Если Вас

тільки через 11 місяців... ніби прорвало.. я так сумую за ним, постійно плачу, мені дуже важко.

то это говорит о том, что произошло застревание на каком-то из этапов - вероятнее всего, на одном из первых.
Патология горя отрицательно влияет на жизнь человека.
Поэтому Вам надо проработать потерю.
Сделать это можно только в индивидуальном формате психотерапии с Вами.