Особисті кордони

Доброго дня, Вікторіє!

Чи є проблема в особистих кордонах,якщо я можу пробачити все на світі/не вимагаю та не прошу ніколи нічого/ не можу сказати ні/ немає такої поведінки стосовно мене яку я б не пробачила,якщо хтось вибачився?

Вважаю, якби Вас усе задовольняло - усе те, що перерахували вище - то і питання б не постало. Чи не так? А Вас же щось турубує. До речі, Ви не зазначили, що саме турбує.
Тож, можете розповісти, з якими відчуттями та емоціями проходить Ваше буденне життя?

Спочатку я це не помічала але зараз з дня на день мене зачіпає той факт,що у мене немає ніяких принципів/правил поведніки людей зі мною.

От Ви написали "зачіпає". Про що це? Як Ви помічаєте, що зачіпає - це щось на рівні тілесного? емоційного? розумового?

Якщо коротко - я готова пробачити та виправдати будь що та будь яку поведінку.

Пробачати, аби що зрештою отримувати? Або чого уникати?

Але ж має бути якась межа, де ще можна підходити, а де її край? І як її знайти?

Напевно, має бута межа. Щоправда, кожен її визначає сам.

Читала,що це мє відбутись на рівні відчуттів: так от - мене ніщо не зачіпає.

Отут Ви не зовсім послідовні - вище зазначили, що зачіпає, тепер кажете - ніщо не зачипає. А як насравді?

Напевне розумом,як так можна написати - на рівні розумового

Ви ж мене зрозуміли. То що ще треба.

На всяк випадок запитаю: оте речення вище - це вся Ваша відповідь? Чи буде продовження?

Доброго дня, Вікторія.
З того, як ви все розповіли, виникає питання: "навіщо вам потрібно, щоб вас це зачіпало?" Ви ж не можете змінити другу людину, тому і не реагуєте. Описана вами ваша поведінка більше каже про гнучкість та здатність залишатися у відносинах, приймати людей такими, як вони є. Можливо, вас хвилює щось інше? Ви пишете

не вимагаю та не прошу ніколи нічого/ не можу сказати ні

А далі пишите про те, що ви пробачаєте людям їх некоректні вчинки по відношенню до вас, якщо вони вибачаться. Мені здається - це про різне. А як на вашу думку?

Доброго дня, Вікторіє
Ви питаєте «чи є проблема в особистих кордонах, якщо я можу пробачити все на світі».
Проблеми з кордонами я не бачу, бо ви описуєте конкретні ситуації, де інша людина веде себе не дуже приємно для вас, а потім вибачається, і ви приймаєте ці вибачення, зберігаєте добрі стосунки. Порушення кордонів – це коли людина не вибачається, не помічає, що вона зробила щось неприємне для вас, а ви при цьому ніяк не реагуєте, нічого не кажете, що вам не подобається. Я вважаю, що ви чітко розпізнаєте порушення ваших кордонів, а от не влаштовує вас реакція – «я буду спілкуватись ніби нічого й не трапилось».
Схоже, ви вважаєте, що реакція повинна бути іншою. То напишіть, якою повинна бути реакція в цих випадках.
Зверніть увагу, що реакцію неможливо узагальнити для будь яких ситуацій, бо важливо враховувати, з якою людиною ви спілкуєтеся, наскільки важливі для вас стосунки з нею, що саме ця людина зробила (тут може бути від лицемірства до насильства), то ж і реакція буде різною.
Ті ситуації, що ви описали (чоловік, співробітник), схоже, відносяться до категорії «важливих стосунків», які для вас цінні і ви пробачаєте, бо конфліктувати з цими людьми для важко або неприпустимо, наприклад, ви боїтесь втратити ці стосунки. Набагато легше зробити вигляд, що нічого не сталося, ніж з'ясовувати стосунки.
Чи вмієте ви конфліктувати, відстоювати свою точку зору в суперечці? Чи здатні витримувати агресію?

Ответ отредактирован автором 09-11-2022 18:49:51

Доброго дня! Яку цікаву метафору ви використали, описуючи свою поведінку - «Я як кішка - якщо мене скинути з ліжка,а потім знову гладити буду віддано мурчати»! Достатньо цікава метафора, яка свідчить про вашу творчу натуру. Якщо відповісти на ваше питання теж метафорично, то вона буде наступна. Кішка реагує на зовнішні стимули тут-і-зараз і співвідношує їх до своїх потреб. Якщо її скинути з ліжка, а їй потрібно лежати на ліжку, вона буде добиватися свого знову і знову плигаючи на ліжко. Якщо їй не дуже потрібно лежати на ліжку, вона розвернеться і піде геть. А коли в неї з‘явиться потреба, щоб її гладили, вона прийде і буде вимагати уваги.
Якщо від метафор перейти у русло психології, то схоже, що особисто для вас добрі стосунки з іншими людьми завжди на першому місці, а власні потреби на другому. Так колись склалося і ви така, яка є. І це нормально. Та щось трапилось у вашому житті, що ви стали помічати, як свої власні потреби і інтереси відсуваєте на задній план. І ось з цієї точки я б вас розпитувала і разом з вами сформулювала би ваш запит на ті зміни у вашому житті, які б задовільнили ваші потреби і зробили б ваше життя більш комфортним.
З повагою Олена Мороз (психолог, гештальт-терапевт)

Вітаю!
Ви-або " янгол", або- треба досліджувати. Як я зрозуміла, до недавнього часу Вас все влаштовувало у Ваших відносинах з людьми. Ви почували себе цілком задовільно. Що трапилось в Вашому житті, що Ви стали помічати, що "не маєте ніяких принципів/правил поведінки людей" з вами? Може, хтось Вам про це сказав?
Ви пишете, що це Вас зачіпає на розумовому рівні. Тобто, Ви не відчуваєте ніякої образи, гніву, агресіі, а шляхом будування логічного ланцюгу, розумієте, що Ваша реакція "не правильна"?
А куди поділись всі негативні емоції? Ви коли-небудь їх відчували? "Хороша дівчінка" не може бути злою? Якшо я не буду зручною( вставити своє), мене не прийме оточення, я не сподобаюсь? Чи це про щось інше?
А як з проявом позитивних емоцій? Можете голосно сміятись, радіти? Або соромно? Що про мене подумають?
Вас дуже хвилює думка оточуючих про Вас?

Если Вам свойственно такое, что

можу пробачити все на світі/не вимагаю та не прошу ніколи нічого/ не можу сказати ні/ немає такої поведінки стосовно мене яку я б не пробачила,якщо хтось вибачився?

то следовательно,

є проблема в особистих кордонах

!
А то что

мене ніщо не зачіпає

говорит не об отсутствии проблемы, а о том, что срабатывает психологическая защита.
Которая в Вашем случае уже не является констуктивной, так как мешает Вам вести себя уверенно (ассертивно) и отстаивать себя.
Вы не написали, хотите ли что-то изменить в своей жизни или Вас устраивает быть как

кішка - якщо мене скинути з ліжка,а потім знову гладити буду віддано мурчати

?

Виктория, добрый день!
Судя из того, что Вы описали, то Вы не чувствуете себя ценной и с Вами могут обращаться так, как читают нужным. Почему именно сейчас возник этот вопрос, ведь ВЫ столько лет это терпели?

Деякі батьки привчають дитину бути слухняною, тихою, непомітною, бо так зручно. Вимагають підкорятися своїм вимогам без будь яких проявів невдоволення. І дитина навчається бути завжди хорошою, щоб не втратити батьківську любов. І тоді у дорослої людини не має досвіду відносин, в яких витримують її агресію, незручні прояви. Нормою життя стає утримувати в собі почуття образи, злості, гніву і не турбувати своїх близьких. Але відносини без конфліктів і бурхливих проявів стають рафінованими,стерильними, без пристрасті. На поверхні - все добре. всередині - напруга, вона накопичується і підточує відносини. Втрачається близькість та відвертість. Стосунки перетворюються на спектакль, де ви постійно в масці і ніхто не бачить ваше справжнє лице.
Але всі бачать, що ви в масці. Це неможливо приховати, бо напруга все одно відчувається. І вас можуть провокувати, щоб ви перестали бути хорошою. Маску хочеться зірвати, побачити справжні почуття, хай вони і не прекрасні.
Можливо, вам і самій набридло бути хорошою. Агресія - це не погано і не добре. Вона корисна, бо це енергія для того, щоб ми себе захищали і робили своє життя краще. Можливо, ви зараз переживаєте кризу. По-старому жити більше неможливо, а як жити по-новому ви ще не знаєте. Життя вимагає перейти на наступний щабель у побудові стосунків, які будуть бульше відкриті та щирі.
Поміркуйте: як це проявляти агресію і залишатися в стосунках? Чи можливо відкрито конфліктувати, обговорювати свою образу і при цьому не руйнувати відносини? Як це бути відвертою в прояві свого обурення?

Ответ отредактирован автором 10-11-2022 13:48:46

Вітаю!

"Але ж має бути якась межа,де ще можна підходити,а де її край? І як її знайти?"

Щоб знайти свою межу необхідно повернутися як мінімум років на 25 назад, туди де був початок формування вашої межі і почати працювати з тими, хто її порушував. І після довготривалої терапії вам вдасться її знайти та вийти із співзалежності з іншими людьми.