Не можу любити взаємно

Марія, добрий вечір!
Чи розумієте Ви у чому різниця між тими кому подобаєтеся Ви і тими кто подобається Вам?

Добрий день, Марія.

Без довгих вступів: я не можу нікого полюбити взаємно. Хлопці, яким я подобаюсь, мені не подобаються. Не знаю чому: вони хороші люди (мабуть). Я не даю їм можливості, як то кажуть, приударити за мною, бо розумію, що не зможу відповісти взаємністю

На основі чого зроблено умовивід про "не можу нікого полюбити взаємно" і "не зможу відповісти взаємністю"? Що ця "взаємність" означає особисто для вас? Можливо хибні уявлення саме там. Іноді нам хочеться віддячити іншій людині рівно тим же, що від неї отримали, але це не про любов. А що для вас взагалі означає "любити іншу людину"?

Звідки такі дивацтва в поведінці? Напевно, ви здогадуєтеся, що все йде з дитинства. Доросла людина мимоволі, не замислюючись, повторює ту модель відносин, до якої він звик, виховуючись у батьківській сім'ї. Якщо батьки вважали, що любов - це суворість чи просто взути-вдягти дитину, задовольнити лише її матеріальні, фізичні потреби, і цікавилися іншими, не дозволяли їй бути собою, їм подобалися особливості його темпераменту, поведінки, вони постійно намагалися “виправити” дитини - то маленька людина починає думати, що не здатна подобатися, не гідна любові просто такою, якою вона є. І доросла людина переносить таку модель відносин у своє особисте життя: їй подобаються ті, кому вона не подобається. І йому не подобаються особистості, чиє відношення відмінно від того, до якого він звик у дитинстві і від того, як він ставиться до себе сам тепер. Людина може прийняти від іншого тільки таку "порцію" кохання, скільки відчуває себе сама.
Що із цим робити? Розвивати до себе безумовне кохання, яке недодали в дитинстві. Сподобатися собі цілком, не намагаючись щось у собі виправити чи недооцінити, бути уважним до своїх духовних потреб. Виявляти турботу про себе. Просто усвідомити, що кожна людина заслуговує на любов такою, якою вона є, не намагаючись щось у собі виправити, доробити, переробити.

Добрий, Марія!
Може таке бути, що справа зовсім НЕ в Вас, не в Вашій перебірливості чи вимогливості.
Просто ще не склалось. Ще не зустрілася Вам підходяща людина.
Хоча може бути й такий варіант: самі вибираєте "не тих", "не своїх". Чомусь.
Тут треба ретельно й докладно аналізувати кого вибираєте і за якими ознаками? І чому саме за цими?
На кого схожі або навпаки не схожі ці чоловіки?
Бажано попрацювати з психологом індивідуально, не листуванням в інтернеті.

З ваших відповідей на питання психологів вже починає складатися певна картина ситуації. Цілком зрозуміло, чому відкидаєте перших. Вони точно не Ваші, не для Вас. Частково зрозуміло, чому захоплюють другі. І тут, якщо приваблює саме їхня "недосяжність", то краще з цим розібратися в індивідуальній роботі з психологом. Можливо дійсно мова йде про сценарії з дитинства, про які писала вам Олена Миколаївна.

Що означає "любити іншу людину" я не можу сказати. Що це значить?

Якщо зараз з відповіддю на це питання так, як написали вище, то як би ви змогли зрозуміти свою взаємність у коханні, про яке вже сумуєте як про те, чому "ніколи не бувати". Та й взагалі, кохання виростає з турботи та піклування про іншу людину, воно не блискавка, яка уражає миттєво. На його розвиток і розквіт потрібен час. Розумію, що ви більше мали на увазі саме симпатію, хоча писали

я не можу нікого полюбити взаємно

. Проте після її виникнення (симпатії) йде робота по вибудові стосунків з тим, хто подобається. Як мінімум - демонстрація об'єкту своєї симпатії, що вона у вас до нього є. Можливо справа саме в цьому?

іноді "недосяжні". Напевне, цим і приваблюють.

Тоді зрозуміло, чому не складаються відносини. А що було і є в стосунках з батьком? Він теж "недосяжний"?

у мене є в голові твердження, що якщо я йому не подобаюсь, то я недостатньо гарна, розумна, талановита, ще щось.

Це наслідки виховання та ставлення до Вас батьків. Цікаво, від кого це? Від батька чи від матері? Хто посіяв цей перфекціонізм в Вашій голові?

Що з цим робити?

З цим зазвичай йдуть на психотерапію до психолога. Щоб звільнитися від шкідливих настанов та переробити травматичний досвід свого дитинства. Та навчитися приймати себе, відчути власну цінність. А не те, що треба заслужити розумом або двома вищими освітами.

Доброго вечора, Маріє!

що зі мною не так

Вважаю, що не помилюсь, якщо скажу - з Вами все так! Проте всередині психіки існує і в певний час активується давно сформоване кліше - коли не отримую те, чого прагну, вочевидь, зі мною щось не так(!)
Сила цього імперативу доволі потужна, однак вона розбивається вдрузки, адже однобока. Вона абсолютно не бере до уваги і, значить, не враховує об'єктивну реальність - у випадку стосунків причина відчутності взаємності часто криється в іншій в людині. Яка може боятись зближення, розкриття себе і таке інше.

Хлопці, яким я подобаюсь, мені не подобаються. Не знаю чому: вони хороші люди (мабуть). Я не даю їм можливості, як то кажуть, приударити за мною, бо розумію, що не зможу відповісти взаємністю.

Не чипляють, виходить. До того ж, Ви не лише їм, Ви і собі не даєте шансу впізнати їх краще.

Хто подобається мені: як мені здається, з ними є про що поговорити, мають захоплення або "горять" роботою, іноді "недосяжні". Напевне, цим і приваблюють.

Чи не може бути так, що ці чоловіки інтуітивно помічають Ваші сумніви щодо власної цінності?

Добрий день.
Схоже ви знаєте, що

Може я перебірлива чи вимоглива якась, чи що зі мною не так, якщо за стільки років є не знайшла ту "взаємність",

Бо

Ті, кому я відмовляю:
1. Неамбітні, відсутній потяг до будь-чого в житті (чи то робота, чи якесь захоплення).
2. Відмінність у ставленні до стосунків. Я не хочу нікого образити, але я людина з двома вищими освітами, люблю читати, обговорити якусь цікаву тему. А деякі хлопці уникають таких розмов, вони відразу хочуть на якийсь ближчий рівень, лізуть цілуватися, я таке не люблю.
3. Іноді просто логічні причини -

Що означає "любити іншу людину" я не можу сказати. Що це значить?

А вас в житті хтось любив?