Я не розумію для чого я живу і не отримую повної радості від життя і боюсь залишитись один

Я не розумію для чого саме я живу, у мене є певні цілі в житті, є якась мета, але всеодно я не розумію для чого я це все роблю, все здається якимось монотонним однаковим і непотрібним, тобто немає якоїсь логічності для чого я це роблю, хоча я розумію, але всеодно якось воно не приносить мені чіткого бачення і розуміння, а ще мотивації, і так я маю певні доволі хороші досягнення в житті, я вже заробляю, можу майже повністю себе забезпечити, є доволі самостійним, я доволі гарно виглядаю, я багато чого вмію і знаю, але я не відчуваю цих здобутків, а ще я частково боюсь самотності і години, я постійно ношу з собою навушники, щоб відволіктись від різних думок, бо іноді здається, що думки мене з\'їдять, і я відчуваю певну ніби нестачу уваги, будуючи відносини з дівчатами я доволі сильно потребую уваги, хоча віддаю не менше, мені ніби потрібно доволі багато говорити проводити час разом, або хоч якось контактувати з партнером, але це не завжди є можливим, і я це розумію, але всеодно ніби прошу уваги і через це у мене одні відносини закінчились, а інші навіть не встигли початись через,що я дуже шкодую і у мене відчуття ніби я не самодостатній, хоча я можу багато досягнути і зробити мені ніби потрібно, щоб поруч зі мною завжди хтось був і ніби емоційно підтримував і всяке таке і я розумію, що це не нормально, до того ж мені доволі важко керувати деякими своїми емоціями, злість і гнів я можу спокійно контролювати, принаймні це мені краще за все вдається, а от емоції які приводять до сліз мені важко контролювати і якщо на людях я ще стараюсь не за плакати, а от якщо залишусь на одинці і ніби як починаю копатись у собі, що так, а, що ні то просто не можу стримати сліз і я не вважаю це нормальним, тому планую в найближчий час піти до психолога, але думаю консультація мені точно не завадить