Нав'язливе бажання вчитися

Мені 17 років. Вчусь в 11 класі. Я відмінник і претендую на золоту медаль. Також закінчую музичну школу. Але останнім часом у мене досить дивний стан. У мене нав'язливе бажання багато вчитися. Немає вільного часу. Я по кожному предмету вчу матеріал на багато днів наперед. Я дуже дисциплінований, пунктуальний люблю тримати все під контролем. За всі роки навчання в школі жодного разу не запізнився в школу. Уроки на понеділок мені обов'язково треба зробити в п'ятницю, інакше буде істерика. Робити їх в суботу або ще гірше в неділю для мене катастрофа. Вважаю це безвідповідальним. Але в суботу і неділю я також не відпочиваю - вчу наступні параграфи по всім предметам. Таке саме відбувається і в музичній школі. Ще я не знаю куди вступати після школи. Якщо ви мене запитаєте які предмети у школі мені найбільше подобаються, то я відповім: абсолютно всі, крім фізкультури і трудового навчання. Але це означає, що жоден не подобається, я просто вчусь заради самого процесу навчання, а не тому, що цікаво - до такого висновку я дійшов. А вчитися потрібно - батьки хочуть, щоб я вступив до вузу, зараз вони якраз думають над тим, куди саме мені вступати. Весь вільний час я вчусь, мені здається, що якщо почну робити щось інше - станеться щось страшне, вчителі дізнаються (правда незрозуміло яким чином), що я не вчу уроки і почнуть називати безвідповідальним, як називають решту моїх дебільних однокласників, в яких з інтелектом великі проблеми. Ненавиджу їх всіх. Ще у мене проблема - це відсутність бажань, я просто не знаю як це назвати по-іншому. Я не такий як мої однолітки, я ніколи не просив у батьків ні іграшок у дитинстві, ні нового смартфону, ні якогось одягу чи взуття, ні інших дрібниць. Те, що мені купили батьки, тим і задовольняюсь. Я людина сором'язлива і батьки через це хвилюються, як я буду вчитися в іншому місті, коли вступлю в універ і буду жити сам. Наприклад, ставити питання вчителям, я можу тільки наодинці з ними, при всіх боюсь говорити. Батьки часто сварять мене за те, що я не ходжу нікуди гуляти, а весь час сиджу за уроками. А я їм намагаюсь довести, що мені спілкування не дуже то і потрібно, мені це не цікаво, мені краще бути самому. А вони не розуміють мене від слова зовсім. Скажіть мені, будь-ласка, як обрати майбутню професію? Як позбутися нав'язливого бажання вчити все наперед? Як стати трішки гіршим і дозволити собі відпочити від уроків? Дякую.