Живу майбутнім, а не теперішнім

Привіт. Я помітила за собою, що останнім часом я відчуваю що моє життя не має сенсу. Я людина амбітна, почала працювати в новій сфері, маю хороші відносини, подругу, купила курси які давно хотіла, все начебто добре і поганого нічого не ставалось. Але це відчуття у мене я з'являється в моменти коли я відчуваю що не можу зробити те, що хочу. Наприклад, мій хлопець почав їздити в командировки на пару днів в інші города, і кожен раз я відчуваю сум, подавленість, біль. І не тому що його немає поряд, а тому що я теж так хочу. Я уже дуже давно хочу поїхати в інший город, краще даже переїхати, кардинально змінити життя, живу в малому городі і все тут набридло і немає що робити, тримає тут тільки хлопець і все. Але можливості немаю. Вчора проводжала його на поїзд, і відразу згадувала як я їздила на змагання поїздом, як це було круто, беззаботно і атмосферно, хочеться так само поїхати в інший город надовго. Але я залишаюсь тут і кожного разу я відчуваю безсилля і втрату бажання щось робити, у всьому втрачається сенс. І не тільки на рахунок подорожей. Я зараз стажеруюсь щоб стати кондитером, але це такий довгий процес, лише через рік-два я зможу круто заробляти і бути не новачком, а щось вже знаючим кондитером. Також через рік лише зможу з'їхати від батьків, мрію про це з 14 років, зараз знайшла роботу і відразу почала це планувати, але на роботу я новенька і ні впевненості в роботі немає, ні грошей на життя. Далі також хочеться обновити свій гардероб, із старого я виросла, вообще я за рік дуже змінилась, і я не встигаю життя підстраювати під зміни. Хочу жити сама, хочу нормально працювати і заробляти хорошу суму, подорожувати, мати гроші себе забезпечити крутим одягом і хотілками. Але не все відразу, я розумію. Але без цього втрачається сенс життя, я не знаю що мені робити, нудно, цілі довжиною в рік - два, а що в цей час робити? Від цього дуже боляче і у мене часто пропадає настрій надовго. Близькі кажуть ''забий, не парся із за цього, не дивись як інші, живи своїм життям і т.д.'', але бажання жити не з'являється, хочеться залізти під одіяло, або прогортати життя до того моменту, як будуть здійснюватися мрії. В чому проблема? Невміння жити тут і зараз? А як тоді навчитись? Що можете сказати на рахунок моєї ситуації?