Стосунки в сім'ї

Доброго дня. Скільки років сину? Від цього богато чого залежить. Але взагалі можна описати норму так: дорослий син, якщо він сформований психофізіологічно, як дорослий (23-25 років) і є дієздатним, має будувати своє життя поза житлом батьків. Безперечно, бувають моменти, коли навіть дорослій і самостійній дитині потрібна тимчасово допомога. Тоді батьківський дім - найкраще місце. Але на умовах і правилах батьківського дому. І з розумінням - що це тимчасова ситуація. Між дорослими дітьми та їхніми батьками може бути досягнута домовленість про спільне постійне проживання - але на умовах, які влаштують усіх. Усе інше - це застрявання в дитинстві дитини. І тут, на жаль, рекомендація одна - допомагати сіну вийти в самостійне й окреме життя. Вам же потрібно розібратися, що заважає сіну це зробити і Вам.

Відредаговано автором 19-06-2023 15:02:49

Доброго дня, Nataliia!

Чи є сенc зберігати сім’ю, якщо чоловік не хоче приймати мого сина і каже, що йому не подобається так жити? Я

Прийміть мої слова підтримки. Ситуація, дійсно, складна, але доволі типова.
Чоловіку, може, і справді не подобається. Проте, як він сам баче вирішення проблеми? Що він пропонує? Очевидно, що здихатись вашого сина і жити в квартирі з вами вдвох?
До речі, чия це квартира - чоловіка чи ваша?

Ще варіант - домовлятись. Якщо явних конфліктів між ними немає, то чому б не домовитись про мирне співіснування, хоча б на певний визначений час.

Ваш син, дивлячись на усе, що відбувається, зокрема, на те, що вітчим йому не радий, може винаймати житло та жити окремо. І, покладаючись на власні сили і можливості, вирішувати накопичені та нагальні проблеми.

Чи є сенc зберігати сім’ю, якщо чоловік не хоче приймати мого сина і каже, що йому не подобається так жити?

Дивно звучить питання - чи є сенс зберігати сім'ю. Невже ви самі себе ставите на межу вибору - або чоловік або син? А наразі вас же ніхто не змушеє робити цей дикунський вибір. Якщо чоловіку щось не подобається, нехай сам розмовляє з вашим сином - наводить приклади, пропонує варіанти або допомогу, висловлює своє невдоволення і таке інше. Це на ваша справа. А так він, треба визнати, вчиняє не дуже гідно,

негатив з боку чоловіка, який він виливає на мене.

Немає в мені стійкості, впевненості, але й ламати все не хочу.

Ну то не хочете, не ламайте.

Відредаговано автором 19-06-2023 15:25:02

Син має дорослішати своїм шляхом. Якщо Він обрав рік бути без роботи і натепер мати борги- він має усвідомити свою відповідальність за такий вибір.
Не платити за нього- це не "наказання", а звичайні наслідки певних дій людини.
Він має сам з ними впоратись, або, якщо з вашою допомогою, то варто розставити чіткі кордони щодо того, хто і як допомагає.
Вам, можливо, достатньо було б і декількох зустрічей з психологом, щоб зрозуміти для себе певний напрямок руху та правила, які і Вас влаштовують і для сина не шкідливі.

Так, бувають складні періоди, коли навіть дорослому сину потрібна допомога. Це Життя.
Але не варто ускладнювати синові процес виходу на нормальний рівень чоловічої відповідальності занадто сильною опікою, або перебільшенням по типу "допомогти хоча б тарілкою супу"- звичайно можна пригостити сина їжею, але не робити з нього "інваліда ", який не може забезпечити своє харчування.
Є багато чоловіків, які люблять грати в гру "я не вмію готувати", то не треба вчити цьому сина. Кожна доросла людина, яка не має розумових відхилень, здатна приготувати для себе їжу.
Щодо стосунків між чоловіком та сином- це вони вдвох їх вибудовують, не Ви.
Ви будуєте свої- і з чоловіком, і з сином.
З дорослими дітьми стосунки скоріш більше партнерські, ніж опікунські.
Чи готові Ви НЕ заважати синові опікою, яка йому не потрібна?
Бо так буває, що людина не може не опікуватись кимось, адже це потрібно в першу чергу самій людині, а не тим, кому вона "допомагає".

Вітаю!
Nataliia, це ВАШ син, не чоловіка, він йому не рідний батько - тому й НЕ МАЄ права заважати Вам допомагати дитині тим, чим Ви можете. Сам не хоче - хай не допомагає. Це його вибір. А ВАШ вибір - за Вами. І Вам не потрібно питати дозволу у чоловіка за це. Чи все таки треба?

сама маю дитячу психіку, дуже гостро на все реагую

Бо "маєте дитячу психіку"?

Здравствуйте!
Вы до сих пор воспринимаете сына как ребенка, которому необходима помощь, как писали коллеги выше, сыну нужно учиться брать за себя ответственность самостоятельно. Вам необходимо поговорить с сыном о той помощи в которой он нуждается, и с мужем, чтобы Вы могли в действительности предоставить сыну на сложном этапе его жизни, обсудить это втроем. Может не так и много ему нужно как Вам кажется, необходимо прояснить ситуацию для себя, почему Вы так до сих пор пытаетесь им опекаться и что он уже может сам, как справляться с своими проблемами!